Зофія Стриєнська: як краківська художниця створила авангардну польську моду у стилі ар-деко
Відома польська художниця Зофія Стриєнська (Zofia Stryjeńska) провернула те, що нагадує сюжет пригодницького роману: відрізала довгі коси, вбралася у чоловічий одяг і під чужим ім’ям вступила до Академії мистецтв у Мюнхені. Їй було лише 19 років. У ті часи жінкам не дозволяли навчатися там нарівні з чоловіками, але Зофія знайшла спосіб обійти заборону, пише krakowchanka.eu.
І це була лише перша її зухвала витівка. Згодом художниця змусила Європу захоплюватися польським мистецтвом. Вона брала мотиви народних костюмів, вишивок, танців і свят та перетворювала їх на яскраві картини й ескізи у дусі ар-деко. Її витвори надихали дизайнерів, впливали на декоративне мистецтво й допомогли створити впізнаваний образ польської моди міжвоєнної доби.
Як Зофія Стриєнська потрапила до Мюнхенської академії?
Зофія Стриєнська малювала з дитинства, навчалася у краківських художніх школах, але прагнула здобути освіту у Мюнхені – одному з центрів європейського мистецтва. Жінок тоді до місцевої Академії не брали, тому Зофія зважилася на авантюру.
Дівчина позичила паспорт брата Тадеуша й чоловічий одяг братів Стефана та Зиґмунта. До Німеччини дівчина вирушила як Тадеуш Гжимала-Любанський (Tadeusz Grzymała-Lubański). Конкурс до Королівської академії образотворчих мистецтв у Мюнхені (Akademie der Bildenden Künste München) був жорстким: із 200 претендентів з усієї Європи зарахували лише 40, і Зофія – серед них. Протягом року вона навчалася у таких визнаних майстрів німецького живопису, як:
Гуго фон Габерманн (Hugo von Habermann);
Фріц Бюргер (Fritz Burger);
Габріел фон Гакль (Gabriel von Hackl).
Але згодом чутки про те, що під маскою Тадеуша ховається дівчина, стали надто гучними, і Стриєнській довелося кинути університет та повернутися до рідного Кракова. Але необхідні знання та навички вона вже здобула.
Про те як краківська художниця почала створювати новий польський стиль
Вдома Зофія взялася за те, що згодом зробило її відомою на всю Європу. Вона завжди захоплювалася польським народним вбранням: яскраві спідниці, вишиті сорочки, хустки та прикраси. Майстриня бачила у них джерело ідей для сучасного мистецтва, і саме у цих барвах та візерунках знайшла основу власного стилю.
У 1912 році перші акварелі й малюнки Стриєнської показали Краківському товариству друзів красних мистецтв (Towarzystwo Przyjaciół Sztuk Pięknych w Krakowie). Ці роботи привертали увагу незвичайними кольорами та сміливими формами. Стриєнська шукала спосіб поєднати польські народні мотиви з новою європейською естетикою. Згодом саме таке рішення допомогло їй створити окремий напрям у декоративному мистецтві та моді ар-деко.
Міфологічний вибух: як слов'янські боги стали героями мистецтва Стриєнської
Зофія знайшла натхнення там, де його не шукали творці модних європейських салонів, – у слов'янській міфології. У 1916–1918 роках вона створила велику галерею язичницьких богів. У 1917 році художниця розписала хол Музею техніки та промисловості у Кракові (Muzeum Techniczno-Przemysłowe w Krakowie). На стінах з'явилися 7 слов'янських божеств:
Погода (Pogoda);
Триглав (Trygław);
Бох (Boh);
Любін (Lubin);
Сварог із Радогощі (Swarog z Radogoszczy);
Варвас із Ругії (Warwas z Rugii);
Лелум (Lelum).
Її герої зовсім не нагадували старовинні книжкові ілюстрації. Стриєнська малювала інакше: яскраві костюми, сильні постаті, незвичайні пози, чіткі лінії та насичені кольори. Саме тоді почав формуватися її почерк, у якому народні мотиви поєдналися з новою європейською естетикою.
Від слов'янських богів до авангарду Вавеля
Того ж року Стриєнська отримала замовлення для Вавельського замку. Їй доручили розписати стелю та склепіння Сенаторської вежі (Baszta Senatorska na Wawelu). Для королівської резиденції художниця обрала 12 міфологічних персонажів, серед найвідоміших:
Купала (Kupało);
Дзєдзілья-Флора (Dziedzilia-Flora);
Перкунес (Perkunes);
Маржана-Прозерпіна (Marzanna-Proserpina);
Велес (Weles).
Ці роботи стали цінними не лише для історії польського живопису. У них вже тоді вбачалися риси, які згодом зробили Стриєнську однією з найвпізнаваніших художниць міжвоєнної Польщі. Зофія фактично створювала власну візуальну мову, яку можна було перенести з фресок на тканини, одяг, плакати й предмети побуту. Саме цей перехід від міфологічних образів до декоративного дизайну важливий для розуміння її внеску в польську моду ар-деко.
Мода як етнографічний авангард: як Зофія Стриєнська змінила польське вбрання
На початку XX століття модні журнали орієнтувалися на Париж, а польський народний одяг залишався темою для етнографів. Зофія Стриєнська змінила це уявлення. Вона взяла національні польські речі – пишні спідниці, вишиті корсети, барвисті пояси та головні убори – й представила їх як нову моду з європейських подіумів. В її малюнках вони виділялися:
чіткими силуетами;
сміливими кольорами;
геометричними лініями ар-деко.
Перші серії листівок Стриєнська створила у 1914–1916 роках. Потім з'явилися графічні “Слов'янські божки” (Bożki słowiańskie), “Польські танці” (Tańce polskie) та “Польське народне вбрання” (Stroje ludowe), які виходили у різні роки. Художниця зображувала кашубські, гуцульські та краківські народні костюми, але не копіювала їх, а перебудовувала форми, підкреслювала рух тканини й робила орнаменти складником композицій. Так народні мотиви стали основою її власної художньої мови – яскравої, впізнаваної й цілком сучасної для міжвоєнної Європи.
Паризький тріумф 1925 року: як польське ар-деко підкорило світ
У 1925 році у Парижі зібралися художники, архітектори та дизайнери з різних країн. Міжнародна виставка декоративного мистецтва та художньої промисловості мала показати, якою буде нова мода в архітектурі, інтер'єрах, одязі та предметах побуту. Польща представила власний павільйон за проєктом архітектора Юзефа Чайковського (Józef Czajkowski). А його головною окрасою стали роботи краківської художниці Зофії Стриєнської: 6 великих панно “Пори року” (Cztery pory roku) кожен на 3 метри заввишки.
Вони показували життя польського села;
працю;
свята;
обряди.
Для Стриєнської це була нагода продемонструвати Європі, що польська народна культура бути сучасною. Її роботи стали однією з найпомітніших частин польської експозиції, а успіх у Парижі закріпив за Зофією репутацію художниці, яка створила власний почерк польського ар-деко.
Текстиль, театри та трансатлантичні лайнери
Пані Зофії стало затісно у живописі, і вона почала працювати для театру. Робила декорації, оформлювала вистави, найвідомішими стали її витвори у п'єсі “Балладини” (Balladyna) у Краківському театрі імені Юліуша Словацького (Teatr im. Juliusza Słowackiego w Krakowie).
Згодом роботи Стриєнської з'явилися навіть на трансатлантичних лайнерах MS Batory та MS Piłsudski. У 1935 році для салону туристичного класу “Баторія” вона створила декоративні панелі “Бахус, Амур та Аполлон” (Bachus, Amor i Apollo). Античні персонажі художниця представила у власній манері, з чіткими формами й насиченими кольорами. Так майстриня довела, що її стиль може проявлятися не лише у картинах, а й в інших витворах.
Чи створювала Зофія Стриєнська власну модну лінію?
Ця жінка не була модельєркою у сучасному розумінні. Вона не випускала сезонних колекцій, не мала власного модного дому. Внесок у моду був іншим: художниця створила образи, які допомогли людям побачити польський одяг у незвичайному ракурсі. Її картини подарували тодішнім дизайнерам і декораторам чимало цікавих ідей для кольорів, орнаментів та виразних силуетів. Це був шлях від мистецтва до моди.
Французьке ар-деко часто зверталося до:
розкоші;
міського життя;
екзотичних мотивів;
чіткої геометрії.
Стриєнська теж використовувала такі форми, але її джерелом натхнення була не далека екзотика, а власна культура. Вона не прагнула зробити польський одяг схожим на паризький. Навпаки – художниця показувала, що народні мотиви можуть звучати сміливо й сучасно без втрати національного характеру. Так сформувалося її особливе бачення ар-деко – з польським корінням і власним ритмом.
