На зламі епох, коли жіночий голос у суспільстві ще ледь пробивався крізь стіну упереджень, у Кракові з’явилася жінка, яка не боялася бути собою. Юстина Будзінська-Тилицька (Justyna Budzińska-Tylicka) – лікарка, просвітниця, феміністка, одна з тих, хто формував нову свідомість жінок на початку XX століття. Вона належала до перших польок, які здобули медичну освіту за кордоном, але повернулася додому не лише як фахівчиня, а й як реформаторка. У своїй лікарській практиці навчала свідомого материнства, організовувала просвітницькі лекції, очолювала рух, який виборював для жінок право голосу. Саме завдяки таким, як вона, у 1918 році польки вперше отримали можливість голосувати та бути обраними, пише krakowchanka.eu.
Сонце Сувалок і перші уроки життя
Юстина Будзінська народилася у 1867 році у Сувалках – невеликому, освіченому на той час місті. Її батько Альфонс Будзінський був людиною глибокої культури й соціальної свідомості. Саме від нього донька успадкувала прагнення до знань і відчуття обов’язку перед суспільством. За прикладом батька обрала медицину – фах, який тоді вважався для жінки радше винятком, ніж нормою. Коли Юстина була ще дитиною, родина перебралася до Варшави. Там вона закінчила інтернат для дівчат, де відзначалася неабиякою старанністю й допитливістю. Після смерті батька сім’я опинилася у скрутному становищі. Щоб допомогти родині, Юстина стала працювати приватною вчителькою, заробляючи репетиторством.
Але її мрією залишалася медицина, бо, попри всі суспільні заборони, дівчина твердо вирішила стати лікаркою. Жінки тоді не мали доступу до університетів у Польщі, тому єдиний шлях до вищої освіти пролягав за кордон. Щоб зібрати кошти на навчання, Юстина вирушила в Україну, де працювала гувернанткою у заможній родині. Роки, проведені на чужині, загартували характер. Дівчина економила кожну копійку, і таки назбирала 500 карбованців, які допомогли здійснити заповітну мрію.
Париж: освіта й боротьба за виживання
У 1892 році Юстина Будзінська вирушила до Парижа, де вступила до медичного факультету. Студентські роки видалися нелегкими: доводилося поєднувати навчання з роботою. Працювала масажисткою, бралася за будь-які підробітки, іноді голодувала. Та навіть у найважчі моменти не втрачала віри у своє покликання. В одному з листів вона писала, що медицина дає жінці не лише хліб, а й моральне задоволення від праці та усвідомлення, що її знання приносять реальну користь людям.
Паралельно з навчанням долучилася до діяльності польської студентської громади “Spójnia”, де обіймала посаду скарбниці. Саме там познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Станіславом Тилицьким – соціалістом, якого царська влада переслідувала за революційні брошури до Першого травня. Невдовзі вони одружилися. Юстина народила сина Станіслава ще під час навчання, а після того, як здобула диплом у 1899 році, – ще й доньку Ванду.
Голос, що ламав мовчання
Попри труднощі, Юстина не припиняла наукову роботу й завершила докторську дисертацію, присвячену темі, яка згодом набула символічного звучання – “Про корсет, його шкідливий вплив з погляду гігієни та патології” (Du corset, ses méfaits au point de vue hygiénique et pathologique) . Ця праця була не лише медичним дослідженням, а й маніфестом проти соціального тиску, який калічив жіноче тіло заради “краси та пристойності”.
Коли Будзінська-Тилицька долучилася до роботи Польської асоціації рівності жінок, вона вже добре знала, наскільки важко жінці бути почутою в суспільстві, яке звикло до чоловічого голосу як єдиного авторитету. Тому сміливо відстоювала спільне навчання хлопців і дівчат, наполягала на запровадженні статевої освіти, говорила про право на розлучення та цивільний шлюб – теми, які тоді викликали шок. Її виступи згодом були зібрані у науковій праці “Жіноча гігієна та пов’язані з нею соціальні питання” (Higiena kobieca i związane z nią zagadnienia społeczne), яку неодноразово перевидавали.
Жінка як сила
Шлюб із Тилицьким не був безхмарним. Через політичні обставини й непорозуміння Юстина віддалилася від чоловіка. Її виключили зі спільноти, звинувативши у тому, що вона розповіла чоловікові про діяльність студентської організації. Ця подія боляче вдарила по ній – на кілька років Юстина відмовилася від політичної активності. Перебравшись до провінції, Юстина почала проводити лекції для жінок про гігієну, менструацію та анатомію. Вона прагнула дати тим, хто ніколи не чув лікарських порад, елементарні знання про власне тіло.
Для початку XX століття така відвертість була революційною. Її виступи збирали повні зали: одні приходили почути щось нове, інші – просто з цікавості. У своїх текстах Будзінська-Тилицька не боялася гострих формулювань і щодо державної політики. Писала, що щодо проституції всі держави безжальні, нелогічні та несправедливі: переслідують пропозицію – повій і терплять попит – чоловіків, які безкарно користуються такими послугами й поширюють венеричні захворювання. Лікарка змінювала свідомість жінок Польщі, і це стало визначною подією для тодішнього суспільства.
Пані Юстина у Кракові
Після роботи у провінції Юстина Будзінська-Тилицька перебралася до Кракова, де починав зароджуватися польський феміністичний рух. Там вона відчула, що її знання та досвід можуть змінити не лише життя окремих жінок, а й суспільство у цілому. Організовувала лекції, дискусії, зустрічі для жінок різного віку, розповідала про права, про що раніше навіть не говорили. Доводила, що освіта, здоров’я та свобода вибору – невіддільні складники гідного життя жінки. Активістка співпрацювала у Кракові з журналом “Nowe Słowo”, була душею Жіночої читальні, де виступала з доповідями. Брала участь у дискусіях і мітингах, які часто сама очолювала. Також працювала у Товаристві догляду за дітьми та Товаристві народної школи.
Для Кракова Будзінська-Тилицька стала символом того, що жінка може бути не лише берегинею родини, а й активною громадянкою, педагогинею, реформаторкою, людиною, чий голос здатен змінювати закони та серця. У 1905 році вона взяла участь в одному з перших жіночих конгресів, який зібрав у Кракові активісток з усієї Польщі. Там обговорювалися найважливіші питання: материнство, захист дітей, право жінок на власне життя та гідність. Будзінська-Тилицька не лише слухала, а й говорила. Вона закликала жінок усвідомити власну силу, не боятися брати на себе відповідальність. Особливо обурювалася тим, що жінці не дозволено мати дітей, коли вона цього бажає, коли немає законного чоловіка. Цей факт діячка називала ганьбою суспільства й закликала змінити правила, щоб материнство й дитинство були святом життя, а не тягарем сорому при народженні позашлюбних немовлят.
На межі життя та смерті
Перша світова війна стала для Юстини Будзінської-Тилицької часом надзвичайних випробувань і демонстрації професійної відваги. Вона очолювала польовий шпиталь, де лікувала та організовувала догляд за 250 солдатами, водночас навчаючи молодих медсестер основам роботи на передовій. У 1919 році заснувала та очолила Гурт допомоги легіонерам, а пізніше, у ролі міської радниці Польської соціалістичної партії від імені Ради оборони столиці, виїздила на фронт. Потім була коротка перерва, а у 1921 році під час Сілезького повстання довелося згадати отримані навички та досвід. Пізніше Юстина згадувала, що ті події найвагоміше переконали її у цінності миру, адже справжня сила – не у зброї, а у людяності.
Пацифізм і боротьба
За ініціативою Будзінської-Тилицької було створено Польську жіночу лігу за мир і свободу (Polska Liga Kobiet na Rzecz Pokoju i Wolności) як польський осередок Міжнародної жіночої ліги за мир і свободу. Юстина була єдиною жінкою у Польщі, яка виступала з промовами на засіданнях Асоціації польських міст, демонструючи, що жіночий голос може бути вагомим у прийнятті суспільних рішень.
Будзінська-Тилицька стала однією з перших лікарок, які запровадили медичну освіту у школах. Її брошури детально описували принципи гігієни та охорони здоров’я, а також безкомпромісно виступали проти примусового материнства. Безстрашність цієї діячки у критиці соціальних і політичних недоліків держави була легендарною. Юстина часто повторювала, що на матерів дивляться як на постачальниць солдатів, незалежно від того, чи мають вони здоров’я та сили народжувати. А так не має бути. Тоді ж разом з Іреною Кшивицькою (Irena Krzywicka) та Тадеушем Бой-Желенським (Tadeusz Boy-Żeleński) вона заснувала першу в Польщі клініку свідомого материнства, яка стала зразком для інших міст країни.
Життя, віддане свободі
Юстина Будзінська-Тилицька пішла у засвіти у 1936 році у Варшаві, причиною смерті став інсульт. Її похорон перетворився на масову демонстрацію – кілька тисяч людей з варшавських громадських та професійних організацій, численних товариств і гуртків, які вона створювала або підтримувала, прийшли віддати шану великій реформаторці та борчині за права жінок.
Роль цієї діячки для сучасного Кракова важко переоцінити. Вона стала символом того, як сміливість, знання та принциповість однієї людини можуть вплинути на життя міста й суспільства загалом. Сучасні краківські активістки, лікарі та освітяни часто називають Будзінську-Тилицьку зразком рішучості й безкомпромісності, надихаючись її принципами у численних соціальних і медичних проєктах. Про жінку, яка не боялася говорити правду й змінювати суспільство, нагадують також лекції, клуби та виставки, які згадують її ім’я.