Яніна Лотечкова (Janina Łotoczkowa) з’явилася в польському спорті в той час, коли жінкам там ще відводили радше роль глядачок. Вона цю роль проігнорувала: сідала на мотоцикл, виходила на старт і вигравала – у різних містах. Обожнювала швидкість, особливо за кермом англійського Francis-Barnett-175. Саме на ньому, після короткого тренування, вона зробила те, на що до неї не наважувалася жодна жінка – стартувала в ралі, пише krakowchanka.eu.
І це було лише одне з її захоплень. Лотечкова ще й виграла чемпіонат Польщі з лижних перегонів, піднялася в небо як пілот, літала на планері та на повітряній кулі. Яніна була однією з найпопулярніших жінок XX століття, чиє ім’я не сходило зі шпальт газет. Але Друга світова війна змінила її долю, а у новій, комуністичній Польщі для чемпіонки місця на постаменті слави та спорту не знайшлося.
Як дівчина зі Львова стала королевою лиж Європи
Яніна народилася у Львові у 1902 році, навіть її дитинство видалося тривожним і насиченим. У 16 років вона вже опинилася у вирі подій, які вирішували долю міста, разом з іншими захисниками обороняла Львів у 1918–1919 роках від військ ЗУНР. За мужність навіть отримала нагороду – Хрест оборони Львова.
Потім було захоплення спортом, що прийшло через чоловіка – Романа Лотечку. Він не був спортсменом, але жив спортивним життям: проєктував трампліни у Рабці, Криниці, Віслі та Конякуві. Саме тоді Яніна вперше стала на лижі й одразу “захворіла” цим спортом. У 1924 році вона закінчила курси, і похвала тренерів підштовхнула до перших змагань.
Між 1926 і 1928 роками Яніна:
- тричі вигравала чемпіонат Польщі на 5,5 та 8 кілометрів;
- здобула перемоги на змаганнях у Чехословаччині, Австрії та Франції.
У 1926-1927 роках Лотечкова вже була визнаною королевою лиж у Європі. Вона вигравала всі опитування популярності, ім’я постійно згадували у спортивному світі. У газеті “Przegląd Sportowy” назвали Лотечкову найвидатнішою лижницею Європи, котра, як і Конопацька, стала найбільшою гордістю польського жіночого спорту.
Щирість і пристрасть Яніни Лотечкової
Попри гучні успіхи, ці досягнення не відкрили шлях на Олімпійські ігри, і лише тому, що жіночі лижні змагання тоді ще не входили до програми. Сама Яніна зазначала, що завжди дуже любила спортивні змагання. І хоча знала, що шлях до успіху не завжди безхмарний, вірила, що колись здобуде ще не одну перемогу. Завжди казала, що обожнює лижний спорт, і зовсім не тому, що той дарує змагання та нагороди. А за чарівну привабливість трас. Лотечкова планувала зберігати відданість лижам до старості, однак доля склалася інакше.
Феміністична сенсація Польщі
Втім, Яніна захоплювалася не тільки лижами. Вона добре грала в теніс та їздила верхи, і завжди знаходила вільний час для кожного хобі. Але все змінилося, коли чоловік подарував на день народження мотоцикл. Це був її перший “залізний кінь” – англійський Francis-Barnett-175, який відкрив новий світ швидкості та адреналіну. Яніна швидко освоїла техніку керування і вже вкотре зуміла здивували громадськість.
Лотечкова стала першою у Польщі жінкою-мотоциклісткою, яка вийшла змагатися на трек. Саме її участь зробила ці змагання знаковою та пам’ятною подією для Кракова. Щобільше – на бетонній трасі вона обійшла усіх чоловіків і виграла, яскраво продемонструвавши, що у змаганнях стать не має значення. Газети одразу ж назвали Яніну “феміністичною сенсацією століття”. У наступні роки спортсменка не пропускала жодних змагань з автоспорту й демонструвала результати не гірші, а то й кращі за чоловіків.
Перегони та успіхи: неймовірні перемоги Яніни Лотечкової
Яніна встигала скрізь, де перемогу визначали швидкість і майстерність. Вона брала участь у найважливіших для країни перегонах та ралі, не пропускаючи жодної можливості випробувати себе. У 1928 році її помітили на змаганнях у Струзі, де Лотечкова посіла I місце у жіночій категорії. Хоча суперники в’їдливо коментували, що Яніна й була єдиною жінкою у цій категорії, але це не применшувало її перемогу. У тому ж році спортсменка виграла й чемпіонат Львова, додаючи до своєї колекції титулів ще один рядок.
Ще Лотечкова дуже любила коней. Вона здобула Польський знак кінного спорту, який вручали тим, хто найкраще працював зі скаковими конями. Добре грала в теніс. Хоча точних записів про її тенісні досягнення не збереглося, газети називали Лотечкову однією з найкращих польських тенісисток.
Коли сміливість визначала межі
У 1929 році Яніна наважилася вийти на складнішу трасу – мотогонку на Гран-прі Польщі у Катовіце. Було складно, але вона прийняла виклик і довела, що на мотоциклі її межі визначає лише власна сміливість. Паралельно з автоспортом Лотечкова не полишала й лижних трас.
У 1926-1928 роках вона:
- тричі ставала чемпіонкою Польщі на дистанціях 5,5 та 8 кілометрів;
- тричі вигравала чемпіонати Чехословаччини;
- двічі була чемпіонкою Австрії;
- отримала найвищу нагороду у Франції.
Ці перемоги принесли їй славу однієї з найкращих лижниць Європи – на трасі вона була безкомпромісною, швидкою й послідовною. Втім, у газетах обговорювали не лише її спортивні успіхи, а й світське життя. Лотечкова дружила з Рафаелем Мальчевським (Rafał Malczewski), Корнелем Макушинським (Kornel Makuszyński), Ярославом Івашкевичем (Jarosław Iwaszkiewicz), Болеславом Венявою-Длугошовським (Bolesław Wieniawa-Długoszowski), іноді її навіть бачили у колі знайомих президента Ігнація Мосцицького (Ignacy Mościcki).
Лижі, мотоцикли, літаки: універсальність Яніни Лотечкової
На початку 1930-х років Лотечкова відкрила для себе нове захоплення – світ авіації. Мотоциклетні змагання одразу відійшли у минуле, а новим треком стало небо. Спортсменка дуже швидко навчилася пілотувати літаки, навіть супроводжувала відомих пілотів спортивної авіації Францішека Жвірко (Franciszek Żwirko) та Станіслава Вігуру (Stanisław Wigura) у польотах. А ще брала участь у Балканському пропагандистському авіарейсі на польському RWD.
Колеги та журналісти одностайно погоджувалися: ця спортсменка – пілотеса від Бога, здатна приборкати будь-який літак. Часу у Лотечкової вистачало не на все, тому змагання на планерах і повітряних кулях стали рідшими. Але повністю відмовлятися від них не стала. Друзі навіть жартували, що куди диявол не може дістатися, туди пошле Лотечкову. Й справді – де б ця спортсменка не з’явилася – мототрек, лижна траса чи небо – її присутність відчувалася одразу.
Лотечкова після війни: скромне життя легенди спорту у Кракові
Початок Другої світової війни захопив спортсменку у Гдині, згодом вона перебралася до Кракова, де й жила в роки окупації. Після визволення Польщі від нацистів так і залишилася у місті, бо її родинний маєток у Львові відібрала націоналізована влада. Швидко з’ясувалося, що нова комуністична система ігнорує всі спортивні здобутки Лотечкової. Аргумент був ідеологічний – “людина іншого часу”, яка не відповідала новим ідеалам країни.
Тому Яніна вже не змогла повернутися до того, чим багато років жила – треків, трас і неба. Знайшла роботу у краківському державному музичному видавництві, де переписувала ноти. Ця робота й годувала її до кінця життя. Лотечкова жила скромно, але в пам’яті поляків все одно залишилася живою легендою. Колишня чемпіонка пішла у засвіти у 1966 році, її поховали на цвинтарі Сальватор.
Яніна Лотечкова залишила по себе не лише вагомі спортивні титули. Вона навчила людей відчувати радість руху, азарт нових викликів і тепло дружнього спілкування. У Кракові її знали й шанували, але минув час, і місто, яке колись захоплювалося досягненнями Лотечкової на трасах та в небі, швидко забуло про її подвиги. Однак для тих, хто знав Яніну особисто, вона назавжди залишилася символом мужності, наполегливості та щирої відданості життю.