Як розважалися жителі Кракова за радянських часів

Більшість людей з нетерпінням чекають кінця робочого тижня і настання вихідних, коли можна відпочити від справ і якось розважитися: сходити в кіно, театр, посидіти з друзями в ресторані або провести вилазку на пікнік. Але в період Польської Народної Республіки все було інакше. Жителям королівської столиці поряд з іншими населеними пунктами держави доводилося працювати шість днів на тиждень. А щонеділі радянський уряд змушував громадян до «ідеологічно правильних» розваг. Про те, як це було, читайте в матеріалі сайту krakowchanka.eu.

Примусові розваги

Комуністичний режим мав чітке переконання – якщо радянський громадянин має вільний час, то партія зобов’язана підказати, як правильно його провести. Спираючись на це трактування, до 1980-х років у мешканців ПНР не було вихідних, а останній день у тижні – і той проводився під громадським контролем партійних вождів.

Робилося це недарма. Влада чудово розуміла, що недільний ранок для багатьох городян – час відвідати церковну службу. У довоєнний період звичні Маріацький костел, Кафедральний собор святих Станіслава та Вацлава, церква святого Франциска Ассизького та інші храми Кракова наповнювалися парафіянами. Щоб викорінити цю традицію, міська рада в неділю запровадила практику проведення різних фестивалів. А щоб заманити туди краків’ян, поряд зі сценою, де виступали місцеві вокальні та творчі колективи, функціонував ярмарок із дефіцитними продуктами, які не зустріти у звичайних магазинах.

Робоча людина в ПНР (а дармоїди в Радянському Союзі переслідувалися спеціальною статтею Кримінального Кодексу) була зобов’язана брати участь у різних зборах, організаціях та профспілках. Для проведення таких заходів або продовжувався робочий день, або виділявся єдиний вихідний у тижні.

Після 1980-х років навіть затяті комуністи стали виявляти людські рефлекси, зробивши суботу днем для відпочинку. Паралельно з цим у календарі почали з’являтися нові свята, присвячені робітничим професіям: міліції, шахтаря, комунальника, пожежника, водія, металурга. І, звичайно ж, одним із найбільш шанованих став День солідарності трудящих 1 травня. Хоча саме цієї самої солідарності у прояві до робітника з боку влади вкрай не вистачало. Так, якщо пересічний житель Кракова не зможе цього дня прийти на святкову демонстрацію, що традиційно проходила на Ринковій площі, на роботі на нього могла чекати серйозна догана.

Добровільне дозвілля

А проте вільний час у жителів ПНР все ж таки знаходився. З настанням вихідних краків’яни намагалися проводити дозвілля в парках культури та відпочинку, кінотеатрах, цирку. У королівській столиці, на жаль, не було стаціонарної арени, тож городяни з нетерпінням чекали на приїзд гастрольних труп.

У спекотний період року місцеві традиційно проводили час на штучному озері Багри – найпопулярнішій пляжній зоні міста. А Вольський ліс славився серед любителів пікніків та фанатів туристичних вилазок-одноденок.

Окремим дозвільним пластом у Польській Народній Республіці служили дачі, які після перегляду знаменитого телесеріалу «Рабиня Ізаура» почали жартівливо називати «фазендами». В середині 1950-х років отримати земельну ділянку в передмісті Кракова під будівництво затишного будиночка та облаштування саду та городу вважалося долею виключно партійних чиновників. Через 20 років «маєток» у шість соток стали отримувати всі, хто вступав у садово-городні товариства. Відпочинок на дачі – особлива категорія дозвілля. На ній вирощували фрукти-овочі, святкували на природі сімейні урочистості, вудили рибу у водоймах, збирали ягоди та гриби у лісопосадках і просто насолоджувалися життям на свіжому повітрі.

.,.,.,.