Багатьом краків’янам довелося пережити нелегкі події, які припали на долю польського народу. Одними з найстрашніших випробувань за всю історію Польщі, без сумнівів, були Друга світова війна та масове винищення євреїв, пише сайт krakowchanka.eu.
Згадуючи про ті темні часи, називаємо імена багатьох відомих краків’ян, які продемонстрували неабияку силу духу та незламність у протистоянні безжалісному ворогу. Саме такою була Густа Давідсон-Дренгер – видатна польська активістка єврейського походження, яка разом зі своїм чоловіком доклала чимало зусиль для того, щоб вижити та врятувати свій народ.
Детальніше про життя Густи Давідсон-Дренгер, про її активну позицію та про унікальний щоденник спогадів про опір нацистським окупантам, написаний цією жінкою, читайте у матеріалі нижче.
Життя до великої війни та з початком окупації
Про дитинство та юність Густи Давідсон-Дренгер, на жаль, відомо зовсім небагато. Їй судилося пережити обидві великі війни – вона народилася у 1917 році, у розпал Першої світової війни, а згодом була свідком жахливих подій Другої світової війни.
Дівчинка зростала у сім’ї хасидів, що були представниками старої і шанованої династії Ґер. Вже з юності Густа Давідсон-Дренгер була дуже активною – вона була членкинею кількох молодіжних організацій – релігійних та політичних. Зокрема, Густа стала однією з лідерок молодіжної несоціалістичної сіоністської організації “Акіба”, була редакторкою журналу, що видавався для об’єднання, а також вела їхню документацію.
Товариство “Акіба” продовжувало свою роботу аж до початку Другої світової війни і саме з ним Густа пов’язувала ці роки свого життя. Після приходу німецьких нацистів у місто та встановлення нової влади розпочалися масові переслідування євреїв та геноцид, під які потрапили абсолютно всі представники громади у Кракові. Звісно, окупаційна влада не могла дозволити діяльність будь-яких польських організацій, що до війни діяли тут, тому робота “Акіби” не могла продовжуватися.
Попри те, що діяльність організації була забороненою, члени “Акіби” не могли змиритися з новими законами та тим, що їм не дають вільно робити свою справу. Довелося піти у тінь та надалі працювати таємно, що їй вдавалося успішно доти, доки не затримали одного з лідерів організації, яким виявився наречений Густи Давідсон-Дренгер – Шимзон.
При затриманні молодого діяча спільноти відбулася доволі дивна, на перший погляд, ситуація. Коли молодого Шимзона Дренгера затримувала окупаційна поліція, Густа також здалася добровільно в їхні руки. Відчайдушна дівчина не хотіла, щоб її обранець сам розділив таку долю, хотіла бути поруч, тому сама обрала ув’язнення. Так молодята вдвох потрапили до контабору, де пробули кілька місяців.
Наступні роки життя Густи та початок активної боротьби
На початку 1940 року Густа разом з чоловіком вийшла з-під ув’язнення, заплативши хабар. Повернувшись на волю, вони продовжували таємно зустрічатися з іншими учасниками організації, хоч повторне ув’язнення з цієї причини могло коштувати парі життя.
На волі Шимзон та Густа одружилися, однак насолоджуватися подружнім життям їм не вдалося. Обоє не могли закрити очі на те, що коїться довкола, тому вони взялися за боротьбу проти окупантів з новою силою. Про те, як молоде подружжя викрадало зброю та формувало рух опору, можна зняти окремий фільм.
Через деякий час подружжя скористалося можливістю відвідувати сільськогосподарські курси, які запровадила окупаційна влада, щоб залучити молодь до фермерської роботи. Таке прикриття було доволі надійним для того, щоб замаскувати діяльність нової таємної групи опору.
В цій групі Густа мала надзвичайно важливі функції. Їй доручили складну технічну роботу – потрібно було шукати револьвери для озброєння повстанців, облаштовувати схованки для інших учасників організації тощо.
Так продовжувалося доти, доки під час збройного нападу повстанців не затримали та ув’язнили Шимзона. Густа дізналася про це і вчинила так само, як і в попередній раз, – розділила долю коханого чоловіка. Утримували активістів в окремих відділеннях в’язниці, де спілкуватися між собою вони не могли. Однак через кілька місяців перебування там Густа та Шимзон обмінялися таємними посланнями, в яких йшлося про задум втекти з-під ув’язнення.
У квітні 1943 року Шимзон та Густа дивом втекли, однак повертатися додому вони, ясна річ, не могли. Подружжя подалося до Бохні, де продовжило свою повстанську діяльність. Щоправда, це протривало недовго – у листопаді того ж року Шимзона спіймали, і він розповів окупаційній поліції, де перебуває його дружина. Про це подружжя домовлялося заздалегідь.
Єврейська бойова організація
Густа Давідсон-Дренгер, як і її чоловік, була бійцем Єврейської бойової організації. Ця змовницька група небайдужих активістів виникла під час Голокосту і діяла в кількох великих містах Польщі, серед яких був і Краків. До складу організації входили переважно польські євреї, а саме об’єднання називають найвідомішим з формувань єврейського руху опору в роки Другої світової війни.
Єврейську бойову організацію було створено 1942 року з кількох антинацистських молодіжних груп, що діяли у різних містах Польщі. Серед основних була і краківська “Акіба”.
Організація не просто вела таємну діяльність та демонструвала протест проти окупаційної влади. Це було по-справжньому озброєне до зубів формування завдяки Армії Крайовій та Народній Гвардії. Члени об’єднання вели активну пропаганду, ввозили та збирали зброю для нападів на окупантів, боролися проти колабораціоністів тощо.
Учасники Єврейської бойової організації брали активну участь у повстанні в Варшавському гетто – кількість їх окремих підрозділів під час збройної сутички сягала 22. На жаль, більшість повстанців з об’єднання загинула. Вцілілим довелося переховуватися в лісах.
Щоденник Густи – одна з перших документальних розповідей про Голокост
Весь нелегкий час активної повстанської діяльності Густа вела щоденник свого життя, в якому розповідала про свої почуття та про те, як німецькі нацисти поводилися з в’язнями табору та простими цивільними у Кракові. Щоденник Густи Давідсон-Дренгер вважається однією з перших документальних розповідей про Голокост.
Такий цінний для сучасників документ було написано на шматках туалетного паперу за допомогою хімічного олівця. Цікаво, що деякі фрагменти щоденник, як з’ясували дослідники згодом, були написані зовсім іншим почерком. Справа в тому, що у ньому робили записи також інші ув’язнені.
Щоденник зберігався у металевій банці, яку було заховано у піч, завдяки чому його вдалося знайти цілим та неушкодженим. Записи, знайдені тут, виявилися настільки цінними та актуальними для висвітлення, що вже у 1953 році його опублікували івритом. Перше ж видання записи витримали одразу після завершення Другої світової війни, у 1946 році. Згодом щоденник Густи Давідсон-Дренгер було перекладено також англійською мовою.
Коли точно померла Густа та її чоловік – достеменно так і невідомо. Однак історія їхньої боротьби стала яскравим свідченням незламності польських євреїв, стійкості духу та неймовірної сили.