Казимира Буйвідова – ініціаторка Першої Приватної Жіночої Гімназії в Кракові

Краків не забуває своїх діячів, які чимало зробили для розвитку міста і країни в цілому. Однією з них є Казимира Буйвідова – смілива та рішуча жінка, яка наважилася піти проти існуючої системи освіти, щоб дати можливість дівчатам навчатися у закладах освіти. Вона не лише доводила це право на численних зборах та конференціях, а навіть заснувала у Кракові першу гімназію для дівчат з випускним іспитом. Там вони могли отримати потрібну базу знань для вступних іспитів. А ще Казимира боролася за права жінок голосувати на загальних виборах, що було дуже сміливим кроком на ті часи, пише сайт krakowchanka.eu.

Заручена з юності

Казимира народилася у жовтні 1867 року в родині Казимира Клімонтовича, була позашлюбною, але коханою дитиною. Спочатку виховувалася у тітки – учасниці Січневого повстання Петронели Клімонтович. Потім у 9 років її прийняли до варшавського пансіону. Пан Казимир прагнув дати доньці гарну освіту, тому коли їй виповнилося 15 років, попрохав сина друга Одо Буйвіда провести з дівчиною додаткові заняття. Спільна робота та цікаве спілкування поступово призвели до більш щирих почуттів, але побралися лише через 10 років з дня знайомства.

Після навчання Казимира склала іспит на звання домашньої вчительки, але мріяла про більш ґрунтовну освіту. Однак тоді дівчата не мали права навчатися в університетах. Єдиним варіантом для них були навчальні заклади Швейцарії або Німеччини, але Буйвідова не хотіла далеко їхати без Одо. Казимирі вдалося закінчити курси у Летючому університеті й влаштуватися лаборанткою на бактеріологічному заводі, який виробляв вакцини. 

Допомогло те, що завод заснував її чоловік. Ще навчаючись, Казимира вже працювала його асистенткою, допомагала готувати лекції, навіть заміняла на посаді завідувачки за відсутності Одо. Супроводжувала чоловіка у закордонних поїздках. Крім того, приділяла час громадській та просвітницькій роботі, створювала гуртки самоосвіти. У 1893 році пан Буйвід отримав запрошення на професорську посаду від Ягеллонського університету, і родина перебралася до Кракова. Саме в цьому місті Казимирі вдалося розгорнути активну громадську діяльність, спрямовану на захист і підтримку жінок.

Перші спроби та досягнення

На той час Казимира вже виховувала 6 дітей, враховуючи й доньку чоловіка від першого шлюбу. Встигала працювати на заводі. Пізніше писала у спогадах, що була приголомшена можливістю відкрито працювати над освітою, не ховаючись від чужих очей. Консервативна громада Кракова не розуміла прогресивних поглядів подружжя, тому в деяких колах вони стали небажаними персонами. 

Але Буйвідових це не зупинило. Казимира зуміла поставити себе як незвичайну світську левицю, яка славиться радикальними поглядами та зневажає суспільні канони. Поступово до прогресивного подружжя почали приєднуватися представники творчої інтелігенції Кракова, які їхні погляди підтримували. У будинку Буйвідових навіть деякий час жили такі діячі: Стефанія Семполовська, Юстина Будзінська-Тиліцька, Марія та Болеслав Вислоухи, Марія Турзима-Вишневська, Цецилія Снєгоцька.

Як точилася боротьба за права жінок?

Пані Казимира віртуозно поєднувала практичну і публіцистичну роботу. Її знали у місті як активну учасницю багатьох жіночих об’єднань: Жіночої читальні, при якій була створена Секція захисту прав жінок, Краківського відділення Австрійської ліги боротьби з торгівлею жінками. Коли у 1907 році у Кракові з’явилося Товариство рівноправності польських жінок, пані Буйвідова активно брала участь у зборах, виступала з доповідями. Свою головну мету вбачала у боротьбі за рівні права жінок з чоловіками, почати вирішила з відвоювання права на навчання. Поступово у Польщі почали проводитися різноманітні жіночі конгреси, на яких не обходилося без активної пані Казимири. У 1909 році вона очолила секцію виховання дівчат на 2 польському педагогічному конгресі. Чоловік її прагнення всебічно підтримував, коли міг, супроводжував на конгреси.

Поступово мешканки Польщі оцінили новітні погляди, понад 50 панянок та пані написали офіційні заяви на вступ до навчання до керівництва Ягеллонського університету. Ректору довелося поступитися. Перший тиск від незадоволених викладачів взяла на себе трійка найхоробріших дівчат: Ядвіга Сікорська, Станіслава Довгяло та Яніна Космовська. Їм довелося отримувати від кожного професора дозвіл на участь у лекціях, а право на диплом чекати кілька місяців. Але це вже була перша перемога. Після цих медикинь заклади вищої освіти  почали приймати жінок на навчання.

Теоретичні та наукові праці пані Буйвідової

Казимира видала серію статей і брошур на жіночу та освітню тематику, які охоче публікували в жіночій пресі: краківському виданні “Нове слово” та варшавському “Стері”. Науковиця написала ще й вступ і один із розділів про освіту жінок для книги “Жіночий голос про жіночі проблеми”. Постійно наголошувала на тому, що, за університетським законодавством, положення дозволяють дівчатам бути присутніми на заняттях як слухачкам. Тому всі заборони і опір професорів – незаконні.

Свої пропозиції пані Казимира виклала на Львівському з’їзді лікарів і природознавців та на І Педагогічному з’їзді. Після бурхливих дискусій їх прийняли, хоча і з незначною більшістю голосів. Варто згадати, що Буйвідова мала й сильну підтримку. Жінки, які прагнули мати вищу освіту, писали численні заяви та петиції до сенату університету та Міністерства духовних справ і освіти у Відні. Гуртом їм вдалося зламати перепони. У 1897 році рішенням міністерства жінкам дозволили вчитися як студенткам. Для початку – на філософському факультеті. Цю дату створення перших жіночих студій у Ягеллонському університеті відзначають у Кракові і у 21 столітті.

Перша приватна жіноча гімназія у Кракові

Дуже швидко пані Казимира зрозуміла: право на вступ передбачає гідні оцінки на вступних іспитах. А їх скласти здатні одиниці, бо дівчат багатьом наукам не навчають і до таких випробувань не готують. Тоді всі доходи від публікацій жінка витратила на створення спеціального закладу, відомого у Кракові як “Жіноча молодша школа”. Відкрилася вона у 1896 році. Навчальна програма була розрахована на 4 роки і не відрізнялася від тієї, за якою навчалися юнаки. Після того, як перші випускниці, яких було понад 20, успішно витримали іспити, у Кракові та Львові почали з’являтися й інші жіночі гімназії.  

Опікувалося закладом Казимири Товариство жіночої школи гімназіальної, подружжя Буйвідових були його членами правління понад 20 років. Не лише підтримували коштами, а й боролися за соціальне визнання, збереження незалежного характеру закладу. Казимира також підтримувала ще й Народний університет імені Міцкевича. Чимало емоцій у суспільстві викликала праця пані Казимири “Чи має жінка такі ж права, як чоловік?”, видана у 1908 році. Було чимало думок “за” і “проти”, що свідчило про те, що суспільство потроху позбавляється від застарілих стереотипів.

Останні кроки стежкою життя

Коли почалася Перша світова війна, Казимира Буйвідова основну увагу зосередила на медичній галузі, активно допомагала чоловіку на заводі в роботі над вакцинами. У пана Одо почали даватися взнаки проблеми. Ситуація, яка склалася у світі, напруження на роботі, позбавлення професорської посади без права на пенсію – все це негативно вплинуло на стан здоров’я чоловіка. Казимира його підтримувала. Казала, що все обов’язково налагодиться, просто вони народилися раніше свого часу. І напевне мала в тому рацію. 

Подружжя змогло пережити складні часи, але хвилювання далися взнаки через роки. У пані Казимири загострився діабет, погіршилося здоров’я, і у 65 років вона пішла з життя. В останню дорогу її проводжало чимало жінок Кракова. Варто відзначити, що доньки Буйвідових уповні скористалися привілеями, за які боролися їхні батьки. Зофія Мостовська стала однією з перших жінок-хірургів країни, здобула ступінь доктора. А Гелена Юргєлевич відома як перша жінка-ветеринар Польщі.