Психіатриня Ванда Пултавська – засновниця Інституту сімейного богослов’я у Кракові

Легендарною особистістю Польщі називають дослідники психіатриню Ванду Пултавську, яка чимало зробила для розвитку медицини у країні. Ще дівчиною вона вижила у найжахливішому нацистському концтаборі “Равенсбрюк”, після чого вирішила присвятити життя психіатрії, щоб рятувати малолітніх в’язнів концтаборів. А потім – сімейні подружжя від невиправданих рішень. Дама ордену Білого Орла, професорка, подруга Папи Іоанна Павла II пішла з життя у 101 рік. Президент Польщі Анджей Дуда назвав її непохитною захисницею життя за прагнення допомагати людям, пише сайт krakowchanka.eu.

Улюблена донька

Ванда народилася у жовтні 1921 року у Любліні, її друге ім’я – Вікторія, яке знаменувало перемогу військ Юзефа Пілсудського над Червоною армією у 1920 році. Вона була третьою дочкою поштового службовця Адама-Францішека Войтасіка та Анни Шабер. Рідні та друзі називали дівчинку Дусею. Наймолодшу донечку батько любив найбільше, часто з нею гуляв вулицями міста, розповідаючи цікаві історії. Спочатку її віддали до Люблінської початкової школи, а через 3 роки перевели до елітної Середньої школи сестер урсулянок Римської Унії.

Передвоєнні та воєнні випробування 

Пізніше Ванда з вдячністю згадувала вчителів, які забезпечували дітям гідну освіту, вихованці могли навіть отримати водійські права. Ванда була першою ученицею у класі, захоплювалася скаутингом, у 15 років була обрана керівницею групи у скаутському таборі. Потім – командиркою 4 Люблінського жіночого загону “Львівські орлята”. Пані Ванда неодноразово зазначала, що девіз скаутів “Бог, честь, батьківщина” став для неї провідним на все життя.

Коли почалася Друга світова війна, Ванда у вересні 1939 року долучилася до розвідників, а після окупації Любліна стала підпільницею. Працювала зв’язковою, розповсюджувала листівки, відвідувала підпільні класи. Ці сторінки свого життя вона описала в оповіданнях “Старі рахунки” (Stare rachunki) та “За течією і проти течії” (Z prądem i pod prąd). 

Про те, як писалася книга “Я боюся снів”

Ванді не пощастило. У лютому 1941 року сміливу зв’язкову схопили гестапівці. Після жорстоких кількаденних допитів її перевели до в’язниці Люблінського замку, де дівчина пробула аж до вересня. Потім Ванду вивезли до одного з найжахливіших жіночих концтаборів – Равенсбрюку у Мекленбурзі. У таборі її прооперували у першій групі, дівчина думала, що вже не вийде з того пекла живою. На її групі перевіряли ліки проти гангрени. Жінкам різали ноги, засипали до ран скалки скла, металу, землі, щоб наблизити умови до фронтових. А ліки давали лише обраним. Слабких і хворих щоранку відбирали на табірній площі, щоб відправити до газових камер.

У березні 1945 року Ванду відправили до концтабору Нойштадт-Глеве, де вона дочекалася визволення 8 травня 1945 року. Врятувалася дивом, дівчина була настільки виснаженою, що її прийняли за мертву й кинули до трупарні. Свої спогади про ці жахливі місяці Ванда описала у збірці “Я боюся снів”. Її катували нічні жахи, за порадою друзів вирішила перенести свої болі на папір. Це допомогло. Книгу пізніше опублікували не лише у Польщі, її перекладали японською, англійською, німецькою та італійською мовами.

Вибір на користь медицини

Після визволення Ванда вирішила обрати для вивчення медицину. За її словами, першим поштовхом стала спроба зрозуміти, як одна людина може заподіювати іншим такі страшні страждання. А другим – пошуки відповідей на запитання рідних друзів, чому їй пощастило вижити, коли інші загинули. Допомогти у цьому могла тільки психіатрія. Пізніше пані Ванда писала, що лише власний досвід, накопичений у роки війни та після неї дав можливість зрозуміти, якою є людина. 

У вересні 1945 року Пултавська стала студенткою Ягеллонського університету в Кракові. З теплом згадувала філософа Стефана Свєжавського, який багато допомагав їй у перші роки навчання. Коли у 1951 році здобула диплом, влаштувалася працювати до психіатричної лікарні у Кобєжині біля Кракова. У квітні отримала грант на спеціалізацію з психіатрії, перейшла до психіатричної клініки Медичної академії у Кракові, яка тоді відокремилася від Ягеллонського університету. Працювала спочатку асистенткою, зросла до докторки наук, це звання отримала у 1984 році. Роботі в амбулаторії університету присвятила 18 років. 

Наукові дослідження для порятунку інших

Чимало досліджень присвятила Ванда вивченню стану дітей Освенциму. Цих малюків треба було приводити до тями, соціалізувати, і без допомоги досвідчених психіатрів було не обійтися. Лікарка розробила метод “об’єктивізації психотерапії”, заснований на усвідомленні свого місця у суспільстві, який дуже допоміг у практичній роботі. 

У 1947 році Ванда вийшла заміж за учасника Варшавського повстання Анджея Полтавського. Чоловік теж присвятив себе науковій діяльності, але став професором філософії. Вони прожили разом понад 70 років, виховали 4 доньок та багатьох онуків. Не дивно, що паралельно з науковою діяльністю пані Ванда вирішила долучитися до роботи центру сімейного консультування при Краківській курії. Наприкінці 1960 років навіть залишила психіатричну клініку, щоб повністю зосередитися на консультаціях для молодят заради зміцнення шлюбів.

Зміна наукових напрямків роботи

Ще у 1955 році пані Пултавська почала викладати пасторальну медицину на богословському факультеті, а згодом – у Папській академії у Кракові. Там працювала аж до 1997 року. У 1967 році організувала Інститут сімейного богослов’я на тому ж факультеті і керувала ним протягом 33 років. Навчала не лише наречених та подружжя, а й священників. Всі, хто спілкувався з цією мудрою жінкою, відзначали, що вона завжди намагалася допомогти. Але так, щоб до потрібного висновку людина дійшла самостійно. 

До такого рішення підштовхнула дружба з майбутнім Папою Іоанном Павлом ІІ, який на початку 1950 років ще мав ім’я Кароля Войтили. Його привіз кардинал Сапєга для душпастирства лікарів і студентів-медиків. Саме молодий священник пояснив жінці, що тільки любов має бути способом життя, тільки з нею можна зцілити душу та зробити щасливою родину. Пізніше Ванда писала, що завдяки такому другу переконалася: необхідно показувати людям, що вони мають душу, а душа – свободу волі, розум і совість. З Войтилою вони товаришували багато років, згодом жінка опублікувала історію їхнього листування у збірці “Бескидські реколекції” (Beskidzkie rekolekcje). 

У 1981 році пані Ванду запросили викладати пасторальну медицину в Інституті Іоанна Павла II при Латеранському університеті в Римі. І вона підписала контракт на 3 роки. У 1987 році пані Пултавська здобула ступінь почесної докторки Папського катехитичного інституту Нотр-Дам в Арлінгтоні. Саме пані Ванда стала авторкою декларації віри католицьких лікарів та студентів-медиків щодо людської сексуальності та репродукції, яка засуджувала аборти, штучне запліднення та евтаназію. Документ підтримали підписами тисячі поляків.   

Визнання та нагороди

У 1994 році професорку Пултавську призначили членкою Папської академії життя. Вона співпрацювала з Папською радою працівників охорони здоров’я, сприяла створенню Папської Ради у справах сім’ї. Протягом 10 років обіймала посаду радниці Кракова. Серед нагород – Золота відзнака “За соціальну роботу для міста Кракова”, отримана у 1964 році, медаль “Pro Ecclesia et Pontifice”, вручена у 1981 році, медаль польського сенату 1999 року, медаль святої Ядвіги Папської. Була кавалером Папського ордену святого Григорія Великого. Заслужено пишалася діячка і хрестом “За заслуги перед церквою і Папою”, орденом Білого орла, орденом Відродження Польщі, Малопольським хрестом.   

Пані Ванда відзначила свій 101 день народження, до останнього була активною, допитливою, рішучою особистістю. Коли у березні 2023 року неонатальне відділення лікарні імені Черв’яковського на Семирадського у Кракові назвали на честь професорки Пултавської, вона особисто взяла участь у церемонії. Пані Ванда лише тиждень не дожила до свого 102 дня народження, пішла з життя у жовтні 2023 року. Попрощатися з видатною дамою ордену Білого орла, подругою Папи Іоанна Павла II, видатною психіатринею зібралося чимало людей. Найвлучніші слова на спомин сказав про неї президент Польщі Анджей Дуда: “Велика особистість у маленькій жінці, ця непохитна захисниця життя залишилася для всіх незабутньою”.