Талановита, працьовита та амбітна Казимира Буйвідова, яка народилася та працювала на зламі XIX-XX століть, разом з іншими відомими феміністками вписана в польську історію боротьби за права жінок. Маючи хист до навчання, але через те, що вона була жінкою, Казимира Буйвідова не могла навчатися в закладах вищої освіти. До прикладу, у найстарішому університеті Польщі – Ягеллонському університеті в Кракові – перші жінки змогли здобувати освіту тільки з 1894 року. А перша жінка на посаду викладачки була прийнята в 1927 році, пише сайт krakowchanka.eu.
Казимира Буйвідова все життя боролася за те, щоб її доньки мали шанс на здобуття вищої освіти. Саме завдяки її зусиллям в Ягеллонському університеті з’явилися перші студентки.
“Бабський університет”
Народилася Казимира Буйвідова 16 жовтня 1867 року у Варшаві (в 1815-1874 роках Польща була у складі Російської імперії як автономна Польська держава). Вона була єдиною дитиною Людвіки (уродженки Щеснєвської) та Казимира Клімонтовича, який був останнім з роду дрібної литовської шляхти.
Після смерті матері маленьку Казимиру батько віддав на виховання своїй сестрі – Кароліні-Петронелі Клімонтович. До речі, тітка Казимири брала участь у січневому повстанні 1863 року проти російського панування.
Навчалася дівчина у приватній школі-пансіонаті для дівчат Юстини Будзінської у Варшаві, де здобула освіту домашньої (приватної) вчительки.
Казимира Буйвідова мала намір продовжити навчання за кордоном, проте через спротив тітки їй це зробити не вдалося.
Через заборону жінкам здобувати вищу освіту в польських університетах дівчина змушена була записатися на курси кравчині.
Вже наприкінці 1880-х років Казимира Буйвідова відвідувала лекції з біології в Летючому університеті. Так називався таємний університет, що діяв у 1882-1905 роках у Варшаві. Це були своєрідні курси самоосвіти для тих жінок, для яких була закрита університетська освіта. Таку дивну назву університет отримав через те, що доводилося часто змінювати місця, де проводилися лекції. З міркувань конспірації заняття організовували для невеликих груп студентів (10-15 осіб) у квартирах викладачів, батьків студентів, а також у приватних жіночих пансіонатах. Його ще жартома називали “бабським університетом”.
Лаборантка та помічниця чоловіка
Ще навчаючись у дівочому пансіонаті Казимира Буйвідова брала приватні уроки у студента-медика Одо Буйвіда. Час, проведений разом, спільні інтереси, жага до навчання дуже зблизили молодих людей. Після десяти років знайомства пара одружилася.
Одо Буйвід – відомий польський вчений-медик, який стояв біля початків становлення польської бактеріології. Він був засновником першої в Польщі бактеріологічної лабораторії, а надалі – першого польського центру вакцинації з використанням методу Пастера. До речі, він був есперантистом.
Казимира Буйвідова працювала в лабораторії свого чоловіка його помічницею та лаборанткою.
У пари народилося шестеро дітей: чотири доньки та двоє синів.
До Кракова родина переїхала у 1893 році, коли Одо Буйвіда призначили професором Ягеллонського університету.
Казимира Буйвідова взяла на себе керівництво підприємством з виробництва сироваток і вакцин, що було засноване її чоловіком.
Через сучасні, а часом й радикальні погляди подружжя не любили. До того ж у релігійній Польщі було неприпустимо бути атеїсткою, а Казимира відкрито заявляла, що вона не належить до жодної з конфесій, що викликало часті суперечки.
Не надавали популярності сімейству Буйвідів їх контакти з соціалістичною та феміністською спільнотою Польщі.
Університети теж і для жінок
Згодом Казимира Буйвідова стала лідеркою емансипації в Кракові.
Починаючи з 1893 року, вона працювала в Товаристві народних шкіл, була співорганізаторкою і президенткою Краківської жіночої читальні, а також займалася створенням безплатних читалень для молоді.
В період з 1896 по 1906 років Казимира Буйвідова очолювала Товариство молодших шкіл для дівчат. Завдяки її зусиллям було відкрито першу в Польщі гімназію для дівчат з навчальною програмою та випускними іспитами, як у гімназіях для хлопців.
Добре знаючи законодавство, Казимира Буйвідова в 1894 році виступила з промовою на Конгресі польських педагогів у Львові щодо наявності в університетських статутах положення, яке дозволяє жінкам брати участь в заняттях університету як слухачок. На конгресі було ухвалено ініціативу на підтримку доступу жінок до вищої освіти.
За ініціативою Казимири Буйвідової, понад пів сотні польських жінок написали офіційні заяви керівництву Ягеллонського університету про вступ на навчання. Фактично під тиском громадськості цього ж року керівництву Ягеллонського університету все ж довелося прийняти перших слухачок. Це вже можна було вважати великою перемогою, хоча жінки права на диплом ще не мали, а також повинні були отримати дозвіл від кожного професора на участь в його лекціях.
В 1904 році Казимира Буйвідова подала петицію до Національного парламенту, а в 1910 році – до Державної ради у Відні щодо рівності прав жінок в університетах.
Казимира Буйвідова брала участь у передвиборчій кампанії 1908 року, коли до Крайового сейму балотувалася перша жінка – Марія Дулембянка.
Жінка не припиняла свою роботу ні на мить. Вона приєдналася до польського Жіночого союзу рівності.
Мала Казимира Буйвідова неабиякий письменницький талант. Її роботи друкували в журналах “Nowa Reforma” (1902-1907), “Ster” (1907-1911) та “Nowy Słowo”. Ця талановита жінка підготувала і видала чимало феміністських брошур: “Чи повинна жінка мати такі ж права, як чоловік” (1909 рік), “Біля початків жіночого питання” (1910 рік), “Права вчительок” (1903 рік).
У 1919 році вийшла друком “Програмна декларація жінок щодо майбутніх виборів до законодавчого сейму”.
Після Першої світової війни Казимира Буйвідова через погіршення стану здоров’я відійшла від громадського життя. Померла видатна жінка 8 жовтня 1932 року в Кракові. Чоловік Казимири помер через десять років після її смерті.