Краківський фонд “Автономія” – почуватися у безпеці

У сучасному світі багато говорять про гендерне насильство, ця проблема дається взнаки у багатьох містах Європи. Дослідники певні, що першопричина полягає не у багатовікових стереотипах на кшталт “б’є, бо любить”, а у людській психології. Недарма цей вид насильства віднесли до окремої категорії, бо і профілактика, і робота з наслідками тут передбачені особливі. Правозахисники зазначають, що жінки частіше стають жертвами домашнього або сексуального насильства саме через те, що вони жінки. І боротися з проблемою не тільки можна, а й треба, пише сайт krakowchanka.eu. 

Створений у 2007 році краківський фонд “Автономія” взяв на себе боротьбу з усіма проявами дискримінації: за статевою, національною, віковою ознаками. А ще у 2022 році з початком російсько-української війни при фонді створили Феміністичний Центр Солідарності, куди почали приходити жінки та дівчата з України та Білорусі.

Перші кроки

Коли тільки утворювався краківський фонд “Автономія”, учасниці зосередилися спочатку на проведенні різноманітних тренінгів. У 2009 році ініціювали разом із “Жіночою асоціацією KONSOLA” антидискримінаційну просвітницьку програму “Ніхто не народжується з упередженнями”, що дало змогу створити модель подальшої роботи. Спочатку жінки соромилися звертатися зі своїми суто сімейними проблемами, але поступово почали розуміти, що суто сімейними ці проблеми якраз і не є. 

У 2018 році фонд вже став впроваджувати антидискримінаційні рішення в університетах і почали з Ягеллонського. Семінари збирали учасників з найбільших університетів Польщі. Поступово сформувалися й Центри сили дівчат. Ще через рік розробили програму для жінок з обмеженими можливостями, де йшлося не лише про інтеграцію таких людей у суспільство, а й вміння захищати себе та свої права. З кожним роком створені активістками фонду освітні та просвітницькі проєкти й майстер-класи збирали все більше охочих долучитися до спільної роботи. 

Сумна статистика

Дослідження, які проводили у багатьох країнах Європи, підтвердили: майже 25% жінок протягом життя стають жертвами домашнього насильства, агресорами виступають колишні партнери, чоловіки, нерідко й батьки. Найчастіше скаржилися на сексуальні домагання на роботі. Третина дівчаток-підлітків до 16 років стикалися з проблемою сексуального переслідування, а серед жінок таких було майже 80%. І якщо дорослі хоча б у деяких випадках ще знаходили сили та можливості такому протистояти, то діти здебільшого залишалися з проблемою сам-на-сам. Насамперед через те, що боялися комусь розповісти або почути у відповідь звинувачення, що самі ж і винні.

Чимало фіксували випадків дискримінації за національною ознакою на ринку праці або у сфері освіти. Не рідкість прояви насильства щодо представників інших національностей, щонайменше – образи, несправедливе ставлення. Доходило й до побиття та каліцтва. Тому фонд надає підтримку не лише жінкам, а й чоловікам, хлопчикам, які звертаються по допомогу.   

Сплески насильства та їхні причини

Найповніший перелік видів гендерного насильства зафіксовано у Стамбульській конвенції про боротьбу з насильством щодо жінок. У переліку значиться й заборона на примусові шлюби дівчаток з дорослими чоловіками, які характерні для багатьох країн Сходу. Але у 2020 році учасницям фонду “Автономія” довелося зіткнутися з іншою проблемою, яка стала помітною не тільки у Кракові. В умовах карантину через спалах коронавірусу майже в усіх країнах світу дослідники зафіксували сплески домашнього насильства.

Причин такого явища назвали декілька. Перша – у замкненому колі агресорові легше вдаватися до насильства, а жертвам складніше покликати на допомогу, якщо на це наважуються. Друга – страх перед втратою роботи, сильне нервове напруження, які виливалися у спалахи агресії. Третя – страх перед майбутнім, коли зриваються всі “гальма”, які до того стримували людину. 

Мета роботи фонду

Як розповіла журналістам видання “Polskieradio.pl” голова фонду “Автономія” (Fundacja Autonomia) Агата Тойтш, у польському суспільстві теж досить сильні прояви нерівності чи насильства, які тримаються на стереотипах, адже багато століть польські жінки не мали ніяких прав і відстоювали їх у важкій боротьбі. Здавалося б, необхідності доводити й боротися вже немає, але прояви неприйняття жіночого рівноправ’я час від часу прориваються. Тому головною метою фонду є намагання гарантувати кожній дівчинці або жінці безпеку, незалежно від її вмінь і походження. 

Найскладніше полягає не в тому, щоб забезпечити захист від конкретного насильника, а в тому, щоб навчити постраждалих бути сміливими, самостійними у прийнятті рішень, розвиватися й впливати на навколишній світ. Пані Агата зазначила, що дуже хотілося б мати суспільство, де у стосунках панують мир і гармонія. І хоча це здається утопією, все ж таки кроки у цьому напрямку робити необхідно. Недарма казали давні мудреці, що варто змінити себе, тоді і світ зміниться разом із тобою.

Програми та стратегії

Пані Тойтш підкреслила, що учасники фонду обирають стратегії, спрямовані на підвищення обізнаності суспільства про рівність. Вже довів свою перспективність освітній проєкт проти дискримінації “Ніхто не народжується з упередженнями”. Проводяться майстер-класи для школярів та дорослих, де розповідають про права людини, протидію дискримінації, навчають як правильно з цими проявами боротися.

Стратегія боротьби отримала назву “Empowerment” – “підвищення компетенцій”. Жінки та дівчата вчаться не лише прийомів самозахисту, а й намагаються повірити в себе. Коли кількість охочих стала дуже значною, фонд організував у Кракові перший Центр сили дівчат, де учасниці могли розкривати свій потенціал, вчилися приймати рішення, боротися з обмеженнями, які ставить перед ними суспільство. 

Прояви ейджизму

Цей термін означає дискримінацію за віковою ознакою. В Україні з нею добре знайомі більшість чоловіків і майже всі жінки. Знайти роботу після 40 років українкам дуже складно, а якщо казати про 50+, то майже неможливо. Якщо раніше роботодавці відкрито вказували у вимогах до кандидатів на робоче місце віковий ценз, то на початку 2020-х років припинили це робити, але стали відмовляти претендентам без пояснення причин. Як зазначила пані Агата, у Польщі подібні випадки теж не рідкість. Трапляється й таке, що до літніх людей починають ставитися, як до тягаря, дорікають шматком хліба, що стає вкрай нестерпним. І таким жертвам теж намагаються допомогти у правовому полі.

Робота Феміністичного Центру Солідарності

Коли почалася російсько-українська війна, і до Польщі линув потік біженців, у фонді “Автономія” зрозуміли, що тільки матеріальної допомоги для цих людей недостатньо. Тоді у квітні 2022 року відкрили Феміністичний Центр Солідарності, де жінки могли б попрацювати, поспілкуватися, обмінятися цінним досвідом, дізнатися необхідну чи корисну інформацію. У фонду є своє приміщення, тому з місцем для зустрічей проблем не виникло.

Як розповіла журналістам “Polskieradio.pl” членка правління організації Аліна Куля, у Кракові опинилося чимало дівчат і жінок не лише з України, а й з Білорусі, які теж потребували моральної підтримки. Відвідувачки стали охоче долучатися до різноманітних майстер-класів, спочатку пропонували варіанти учасниці фонду, а згодом стали висловлювати свої пропозиції й українки та білоруски. 

Які заняття пропонують у центрі?

Найперше, за що почали просити біженці, це створення курсів вивчення польської мови. Відтак утворилася розмовна польсько-українська група. Постійно поповнювалася охочими й майстерня, де проходили заняття з шиття, в’язання, різьблення по дереву, створення прикрас. Цікаво, що значну частину занять проводили самі українки та білоруски, які були раді поділитися своїми цінними вміннями та навичками. Також Феміністичний Центр Солідарності почав практикувати зустрічі з психологом, які проходили як “Зустрічі подруг за чаєм”. Сформувалася ще й група етноспіву.

Пані Аліна зазначила, що з 2022 року роботи у фонду та центру побільшало. Якщо до того працювали лише тричі на тиждень з 16 до 20 години, то через 2 роки довелося додати ще й понеділок та п’ятницю. П’ятницю віддали під заняття для дітей. Феміністичний Центр Солідарності став місцем, де можна познайомитися з різними людьми, чимало жінок потоваришували, стали спілкуватися поза стінами центру. Всі учасниці намагаються допомагати одна одній у розв’язанні проблем із щоденними клопотами, пошуками роботи чи житла.

 З крапель складається море

Активістки фонду “Автономія” дотримуються саме цього принципу. Так, вони розуміють, що у межах усього світу робота їхнього фонду – краплина у морі. Але ж коли таких краплин буде багато, це допоможе сформувати море – суспільство, де ставлення до всіх людей буде справедливим. На жаль, на перешкоді до цих прагнень стала страшна російсько-українська війна, однак ініціаторки фонду впевнені: на зміну війні неодмінно прийде мир. І його зустрінуть жінки з дуже цінними здобутками, які стануть у пригоді у мирний час.