На території Малопольського воєводства розташовано чимало унікальних святинь, які у наш час є цінними духовними та архітектурними пам’ятками. Особливу увагу привертають монастирі, де крізь десятиліття та навіть століття продовжують намолювати стіни монахи та монахині, які одного разу вирішили присвятити все своє життя служінню Богові, розповідає сайт krakowchanka.eu.
Однією з найцінніших святинь воєводства є монастир сестер Сакре-Кер, розташований у селі Збилітовська Ґура. Що це за монастир, чим він особливий та цікаві факти з його історії – читайте у матеріалі нижче.
Як у Збилітовській Ґурі з’явився монастир?
Історія почалася з того, що сестри Сакре-Кер з Франції, які раніше перебували у монастирі у Ліоні, приїхали до польської Збилітовської Ґури. До переїзду монахинь спонукало те, що ліонську святиню було розпущено, і їм було нікуди податися, а єпископ Тарнува Леон Валенга надіслав запрошення сестрам приїхати саме сюди.
Монахині прийняли запрошення єпископа та переїхали на польську землю, де вже на початку двадцятого століття розпочалося будівництво монастиря. Будівництво тривало всього три роки, і вже у 1903 році монастир запрацював, а разом з ним і інші його структурні частини.
Монастир у Збилітовській Ґурі мав стати не просто духовним осередком. Сестри Сакре-Кер були також знаними благодійницями, тому при святині вони заснували гуманістичну школу, куди ходила навчатися сільська дітвора. Це була окремо зведена будівля при монастирі, яка могла вмістити близько 180 дітей. Школярі отримували тут не лише безкоштовну освіту, а й допомогу – грошову та матеріальну, адже дітям з бідних сімей тут часто давали одяг. Окрім того, діти навчалися фізичній праці – і хлопчики, і дівчатка займалися господарськими справами, допомагали монахиням доглядати за тваринами, яких утримували для потреб святині.
Подальші роки діяльності монастиря і поява костелу при ньому
У перші роки діяльності монастир неабияк розвивався та процвітав. Сестри Сакре-Кер, окрім того, що були надзвичайно духовними людьми з добрими серцями, також були доволі підприємливими. Вони розуміли, що святиня повинна дбати сама про себе, на утримання такого монастиря та ще й школи були потрібні кошти та інші ресурси, тому сестри Сакре-Кер займалися багатьма справами одночасно. У них були пишні сади, поля та теплиці, тому монахині торгували овочами, фруктами та розсадою.
Також кошти були потрібні і для розширення – сестри хотіли звести костел при монастирі, куди могли б ходити молитися тутешні віряни. Раніше тут теж було місце для молитви – невелика каплиця.
Реалізувати план з будівництва костелу при монастирі вдалося доволі швидко. Вже у 1908 році почалися будівельні роботи, а через два роки костел відчинив свої двері для вірян. Створення архітектурного проєкту храму доручили Янушу Рипушинському – доволі знаному інженеру, будівельнику та архітектору. На той час Януш Рипушинський вже створив кілька десятків громадських та приватних будівель у Тарнуві, мером якого згодом став.
Монастир у воєнний та міжвоєнний періоди
Час процвітання святині тривав недовго. Почалася Перша світова війна, яка торкнулася абсолютно всіх. Солдати російської армії, які на той час прийшли у Збилітовську-Ґуру та дислокувалися тут, не знайшли кращого місця для проживання та зупинилися у стінах монастиря та костелу.
Звісно, що військо противника швидко довідалося про місце перебування російської армії, тому вдарили артилерією по супротивнику. Загинуло багато людей, яких потім поховали на місцевому військовому кладовищі, а сам монастир разом з костелом зазнали серйозних руйнувань. Згодом святиню відновили і вона продовжила функціонувати.
Унікальною сторінкою історії монастиря стали роки Другої світової війни. Священнослужителі та монахині, які перебували у своїй святині, здійснили по-справжньому подвиг. Вони, не маючи можливостей допомагати на фронті, взялися допомагати цивільним – тутешнім мешканцям. У ті роки вони таємно відкрили класи та молодшої школи у монастирі, де навчалося близько тридцяти дітей.
Окрім того, деякі монахині під час окупації допомагали євреям. Жінки виносили їжу під фартухами та таємно передавали в’язням місцевого концентраційного табору.
В умовах, коли довкола точилися жорстокі бої, а німецькі нацисти намагалися знищити будь-яку волю та ідентичність громадян, монахині у Збилітовській Ґурі продовжували виконувати свій обов’язок під страхом смерті.
Діяльність монастиря після війни та в подальші роки
Після завершення Другої світової війни кращі роки для монастиря не настали. Прийшла нова окупаційна влада – радянська, для якої не існувало ані Бога, ані духовності, і яка всіляко забороняла та переслідувала священнослужителів.
Практично всі монастирські будівлі, включно з костелом та школою, нова влада вилучила у монахів та віддала на потреби Технікуму механізованого сільського господарства. Про колишню славу квітучого монастиря сестер Сакре-Кер всі надовго забули.
Відновити духовність у цих стінах вдалося тільки у 1980 році, коли тут була заснована нова парафія святого Станіслава Костки.