Сучасникам складно уявити, наскільки непросто було жінці у минулому побудувати своє життя – здобути освіту, кар’єрний розвиток та навіть проголосувати. Впродовж багатьох століть вважалося, що жінкам не місце на престижних посадах чи серед студентів вищих навчальних закладів. Однак завдяки багатьом активісткам, в тому числі уродженкам Кракова, в житті країни відбулися прогресивні зміни, пише сайт krakowchanka.eu.
У цьому матеріалі ми познайомимо вас з першою жінкою-ветеринаром в історії Польщі – Геленою Юргелевич.
Дитинство та освіта
Гелена Юргелевич народилася 1897 року у Кракові, була наймолодшою донькою у багатодітній сім’ї. Дослідники стверджують, що дівчинка зростала в надзвичайно прогресивній родині. Її мама Казимира була однією з відомих феміністок того часу, активно боролася за рівний доступ до освіти. Хоча сама Казимира Буйвід диплома так і не отримала, проте мала надзвичайно великий багаж знань завдяки численним прочитаним книгам.
Батьком Гелени був не менш знаковий чоловік. Одо Буйвід – перший польський бактеріолог, розробник вакцин, першопроходець у вивченні гігієни та профілактичної медицини. Чоловік повністю підтримував дружину та прагнув, щоб його діти отримали належну освіту.
Гелені Юргелевич пощастило народитися в той час, коли Польща поступово відмовлялася від упередженого ставлення до ролі жінки у суспільстві. Дівчинка зростала в час, коли в країні було багато знакових активістів за права жінок, і на прикладі власної мами розуміла, наскільки це важливо.
Ще дитиною Гелені хотілося піклуватися про тварин. Вона багато часу проводила за книгами з мамою, а на природі – з батьком, який вчив дітей кінній їзді, веслуванню тощо. Тому коли постало питання про вибір майбутньої професії, Гелена без вагань обрала ветеринарію. Прогресивні батьки підтримали свою доньку у всьому.
Через терни до зірок: в яких умовах доводилося навчатися Гелені?
Попри підтримку батьків, світ не був таким приязним до Гелени. В Ягеллонському університеті вже станом на 1913 рік навчалося близько 2000 жінок, однак деякі факультети залишалися забороненими. Доводилося шукати шляхи для здійснення своєї мрії.
Після закінчення міської школи домашнього господарства та першої жіночої неповної гімназії у 1915 році Гелена Юргелевич вступила до Академії ветеринарної медицини, що діяла у Львові.
Поява першої жінки на ветеринарному факультеті спровокувала справжній скандал в університеті. Викладачі буквально вибухнули обуреннями, адже вважалося, що ветеринарна медицина – це не жіноча справа, і не тільки через те, що жінка нібито не здатна осягнути знань, а й через те, що ця галузь діяльності передбачала використання фізичної сили. Навіть після зарахування її зупиняли та казали, що нічого не вдасться, адже для того, щоб бути ветеринаром, потрібно мати чоловічі м’язи.
Варто зазначити, що Гелену спершу зарахували як вільну слухачку. Вона відвідувала заняття, однак не вважалася студенткою, тому не могла розраховувати на допуск до складання іспитів та на отримання диплома про освіту. Тільки через три роки її було офіційно зараховано до студентів та надано відповідні права. Це відбулося тільки завдяки її наполегливості та таланту, яким щиро захоплювалися не тільки однокурсники, а й викладачі.
Воєнні сторінки життя
Та радіти бажаному визнанню серед майбутніх колег-ветеринарів Гелені довго не судилося. У славнозвісному 1918 році почалися запеклі бої поляків за Львів, тому проблеми та радощі звичайного життя відійшли на задній план. Потрібно було брати до рук зброю.
Так, Гелена Юргелевич стала учасницею Жіночої Добровольчої ліги, до якої входило ще кілька десятків жінок різного віку та професій. І тут Гелену недооцінювало командування – їй доручили створення медичного пункту для догляду за пораненими військовослужбовцями, адже вважали, що жінці на війні більше нічого не можна довірити. Та Гелена мала бунтівський характер і наказ не виконала. Вона була переконана, що її місце у центрі подій, серед вояків, адже знала, що вміє правильно поводитися зі зброєю. Цьому її навчив ще завбачливий талановитий батько, для якого не існувало гендерних стереотипів та поняття “жіноча справа”.
Над такою ідеєю Гелени командування лише посміялося, мовляв, для жінок у них зброї не знайдеться. Затята Гелена сама собі здобула гвинтівку у бою та принесла знову до офіцерів, які були змушені дати їй дозвіл на боротьбу. Як свідчать архіви, Гелена була дуже активною на полі бою – вона без сумнівів бралася за будь-яке завдання, навіть найскладніше та найнебезпечніше. У лавах польських військовослужбовців Гелену знали як чудову снайперку.
Життя після битви за Львів
Слава про талановиту жінку, що без страху взяла до рук зброю та виконувала надскладні воєнні завдання, швидко поширилася серед командування. Дійшло до глави держави Юзефа Пілсудського, що надав їй “функцію підпоручника ветеринарного лікаря та використання офіцерських значків на кашкеті без права використання інших значків”. Також вона була нагороджена Хрестом Доблесті – одна з небагатьох жінок того часу, кого вшанували відзнакою такого високого рівня.
Деякий час здавалося, що Гелена повністю змінила сферу діяльності та вирішила обрати для себе кар’єру військовослужбовиці. Відомо також з її біографії те, що жінка брала участь і в інших збройних конфліктах – зокрема, добровільно долучилася до Другого Сілезького повстання у 1920 році. Однак дівчина пам’ятала про головну свою мрію та діяльність, якій прагнула присвятити життя.
Коли втихли бої, у травні 1923 року Гелена повернулася до навчання. Попри втрачений час та буремні події тих років, вона чудово пам’ятала все, чого встигла навчитися, тож закінчила здобуття освіти з відмінними результатами. Отримала заслужений диплом та стала першою жінкою-ветеринаром в Польщі, а також символом незламності, стійкості духу та боротьби. Хтозна, скількох жінок вона надихнула власним прикладом.
Подальше життя Гелени Юргелевич
Почалися мирні роки, коли Гелена Юргелевич з дипломом у руках змогла почати кар’єру. Спершу вона працювала в столичній Бактеріологічній державній лабораторії. Згодом була керівницею санітарного відділу міського утилізаційного заводу у Варшаві, була санітарною керівницею варшавської бійні. Також паралельно була активною громадською діячкою, членкинею кількох товариств.
Мирне життя Гелени Юргелевич знову порушила війна. У той час вона вже була заміжньою та мала дитину, тож коли СРСР почав агресію проти Польщі, виїхала до Франції, де її чоловік вступив до лав учасників Війська Польського. Сама ж на чужині знайшла для себе роботу в інституті, бо не могла сидіти без діла. Паралельно брала участь в русі опору, за що її разом з донькою було заарештовано та відправлено до одного з нацистських концтаборів. Тільки хоробрий дух та волелюбність допомогли їм вижити у нелюдських умовах, де німці здійснювали псевдомедичні досліди над своїми полоненими.
Після звільнення з табору та завершення воєнних дій Гелена Юргелевич ще кілька років працювала, а тоді вийшла на пенсію. Померла у 1980 році та похована на Повонзківському кладовищі.