Ядвіга Анжуйська – добра та милосердна правителька Польщі

Польська королева Ядвіга Анжуйська, яка до того ж є католицькою святою, була однією з найвеличніших постатей Європи у XIV столітті. Її ще називають матір’ю трьох народів: Польщі, Литви та Русі-України. Також свята вважається покровителькою об’єднаної Європи. Ще Ядвіга Анжуйська була знаною благодійницею, яка підтримувала духовні та освітні ініціативи, пише сайт krakowchanka.eu.

Заручена в чотири роки

Ядвігу Анжуйську,  найменшу доньку короля Людовика Угорського та королеви Єлизавети Боснійської, ще від самого дитинства готували до активної участі в державному управлінні. 

Дівчина була дуже освіченою: знала декілька іноземних мов, цікавилася наукою, музикою та мистецтвом, добре знала логіку та дуже любила читати.

Точна дата її народження не встановлена, але історики вважають, що народилася майбутня королева або в кінці 1373 року, або на початку 1374 року.

Коли Ядвіга мала чотири роки від народження, її заручили із сином австрійського герцога Леопольда ІІІ Габсбурга, принцом Вільгельмом, старшим за неї на чотири роки. Тоді було підписано зобов’язання, за яким, якщо весілля буде зірване однією з родин, то потерпіла сторона отримає 200000 золотих флоринтів як компенсацію.

Шлюб мав відбутися по досягнення Ядвігою дванадцяти років. Одруження з Ядвігою було в інтересах сім’ї Габсбургів, адже це було свого роду підвищення суспільного стану.

У той час були дуже поширеними так звані заручини на майбутнє (sponsalia de futuro – латинською). Це була канонічна форма заручин, яка використовувалася династіями, що панували в Європі в середні віки та в новий час.

Смерть батька та проголошення Ядвіги королем

У 1382 році помер батько Ядвіги – Людовік I Анжуйський, який був королем Польщі та Угорщини. Польські магнати вирішили передати корону старшій доньці Людовика – Катажині, яка через деякий час померла, а наступною спадкоємицею трону була середня донька покійного короля Марія Анжуйська, яка не влаштовувала польську  шляхту через те, що її чоловік Сигизмунд I Люксембурзький претендував на польський трон. В результаті громадянської війни у Великопольщі (1382-1385), польську корону отримала Ядвіга. Відповідно було скасовано Угорсько-Польську династичну унію.

Таким чином Марія Анжуйська стала королевою Угорщини, Хорватії та Русі, а Ядвіга Анжуйська – королевою Польщі.

Коронували десятилітню Ядвігу 16 жовтня 1384 року в Кракові. При цьому титулована вона була як король Польщі. Титул “король” символізував верховну владу незалежно від статі.

Зважаючи на юний вік королеви, виконувати державні функції Ядвізі допомагали радники. 

Ядвіга дуже швидко опанувала тонкощі політичного мистецтва і зрозуміла приховані механізми управління державою, що дозволило їй ефективно впливати на прийняття ключових рішень і зміцнювати свою позицію на троні.

Союз з Литвою

У 1386 році завдяки Дмитру з Гораю, який був нащадком галицьких бояр та державним  діячем Королівства Польського, було розірвано заручення Ядвіги з Вільгельмом.

18 лютого 1386 року польська королева одружилася з Великим князем Литовським Ягайлом, якого було короновано королем Польщі під ім’ям Владислав II. 

Цей союз став основою для утворення унії Польщі та Литви. Шлюб був скоріше політичним, аніж романтичним, та забезпечував стабільність і розширення кордонів Польської держави. 

Варто зазначити, що в середині XIV століття Литва була останньою язичницькою державою в Європі. Укладений шлюб сприяв швидшій християнізації Литви.

В результаті укладення унії в Польщі було встановлено систему співправління Ядвіги та Владислава II Ягайла. У королеви була власна державна канцелярія. Питання у сфері зовнішньої політики без неї не вирішували.

Королеві вдалося приєднати до складу Польщі частину земель Руського королівства. Це стало можливим після походу 1387 року на Галицьку Русь, який очолила королева. 

Досягнення без кровопролиття

Феномен Ядвіги Анжуйської полягає в тому, що їй вдавалося досягати вирішення складних політичних, як внутрішніх, так і зовнішніх питать без кровопролиття. 

Ядвіга була м’якою, але водночас рішучою правителькою, впевнено вела дипломатичні переговори. Завжди намагалася зняти напругу у зовнішній політиці для забезпечення стабільності Польщі.

Ще Ядвіга Анжуйська була дуже набожною королевою. Вона була доброю і лагідною, допомагала бідним, турбувалася про підданих. Хоча вона і була королевою, проте уникала розкоші. За чесноти Ядвіги поляки любили свою королеву.

Проте найважливішим досягненням королеви став її вклад в науку, відновлення Ягеллонського університету та розвиток мистецтва.

З ініціативи королеви в Краківській академії (нині це Ягеллонський університет) було відкрито богословський факультет. Також в часи її правління було збудовано колегію, в якій розміщувався професорський склад, та бурси для студентів. 

Також завдяки Ядвізі було видано надзвичайно цінний Флоріанський псалтир (збірка релігійних пісень латинською, польською та німецькою мовами).

Королева опікувалася багатьма церквами, монастирями, гуртожитками для студентів та шпиталями для бідних. Завдяки її старанням були відкриті нові заклади.

Історики вважають, що Ядвіга Анжуйська у шлюбі з Владиславом Ягайлом щасливою не була. Через те, що чоловік був утричі старшим, їх стосунки, радше, були по-батьківськи теплими.

22 червня 1399 року Ядвіга народила доньку, яку назвали Єлизаветою Боніфачо. На жаль, дівчинка померла 13 липня 1399 року, а сама королева залишила цей світ через чотири дні після смерті своєї дитини. 

Поховали Ядвігу Анжуйську у кафедральному соборі Кракова. Її смерть стала великою втратою, але завдяки духовному та політичному спадку, що вона лишила після себе, про неї пам’ятатимуть завжди.

Через поширену віру у святість королеви та чудеса, здійснені під її заступництвом, було створено спеціальну комісію для збирання інформації про чудеса та зцілення.

У 1997 році Папа Римський Іоанн Павло II канонізував Ядвігу як святу за її благочестиве життя, милосердя і заслуги перед церквою.