Коли мова заходить про традиційні регіональні костюми Польщі, одним із перших, що спадає на думку, є краківський чоловічий стрій – яскравий, барвистий і справді один із найвишуканіших з-поміж усіх народних вбрань, який став своєрідним символом польського фольклору, пише krakowchanka.eu.
Символ патріотизму
Традиційний краківський стрій є найбільш впізнаваним народним костюмом у Польщі.
Його початки пов’язані з періодом, коли Краків був столицею держави. Спершу це вбрання було характерним для жителів навколишніх сіл, однак з часом воно набуло статусу культурного символу всього Малопольського краю.
Можна стверджувати, що своєю славою він завдячує військовому та політичному діячу Тадеушу Костюшку, який носив його під час повстання. З плином часу краківський стрій перетворився не просто на елемент народної культури, а на справжній символ патріотизму. Саме його чоловічий варіант надихав борців за свободу. Мотиви костюма відчутно відбилися у військовому одязі повстанців під час повстань, коли польський народ не припиняв боротьбу за єдність і незалежність розділеної Батьківщини.
Краків’яни одягали цей святковий стрій лише з особливої нагоди – на весілля, великі церковні свята та важливі родинні чи громадські події. Кожна частина костюма має власне походження, зміст і глибоке символічне значення, що передавалося з покоління в покоління.
Чоловічі та жіночі національні костюми
Елементами краківського чоловічого національного строю є:
- сорочка – була білого кольору та виготовлялася з домотканого льону. На манжетах та комірі була дрібна вишивка;
- жилетка – ще називали лейбик, який мав барвистий колір та багату вишивку;
- штани були насиченого синього або червоного кольору та мали вільний крій і традиційно заправлялися у високі чоботи зі шкіри. Літні штани виготовляли з тонкого льону або бавовни, а для зими використовували тепліші тканини;
- пояс був шкіряний та широкий, який часто прикрашали металевими елементами;
- капелюх традиційно виготовляли з червоної тканини та прикрашали пір’ям павича і золотими стрічками;
- взуття – носили високі шкіряні чоботи, які виготовляли зі шкіри корів і часто прикрашали.
Після відновлення незалежності та змін у суспільному й економічному житті традиційний краківський стрій зазнав помітної трансформації. На такі зміни вплинули модні тенденції попередніх епох, поява нових тканин і декоративних елементів. Саме в цей період сформувався образ знайомого сьогодні жіночого костюма: чорний корсет, розшитий барвистими блискітками та прикрашений стрічками, яскрава квітчаста спідниця, короткий тюлевий фартух, а також біла вишита сорочка та вінок на голові – невіддільний атрибут образу краківської дівчини.
Заміжні жінки традиційно носили на голові спеціальні хустки-чепчики, які вперше одягали під час весільного обряду. Урочисті варіанти цих головних уборів мали оздоблення у вигляді делікатних зубчастих країв, а їхні куточки прикрашали вишивкою – зазвичай квітковими орнаментами, виконаними гладдю або англійським швом. Правильно зав’язати хустку-чепчик було складним завданням. Одягали жінки й звичайні хустки, які зав’язували під підборіддям. Влітку носили хустки, виготовлені з шовку або тюлю, а взимку – виготовлені з вовни.
Краківські спідниці вирізнялися своєрідним кроєм і були важливою частиною жіночого вбрання. Вони мали значну ширину та сягали до щиколоток, надаючи силуету пишності. Найчастіше такі спідниці шили з тканин насичених кольорів – зеленого, червоного, синього або білого – що додавало образу святковості та виразності.
Для пошиття однієї спідниці зазвичай використовували близько п’яти полотнищ тканини: чотири з них призбирали у зборки для об’єму, а п’яте залишали гладким – воно формувало передню частину виробу. З практичних міркувань, аби зменшити витрати на дорогий матеріал, цю передню частину, яка однаково прикривалася фартухом, часто шили з простішої, менш дорогої тканини.
Фартухи мали таку ж довжину як і спідниці – вони закривали не лише передню частину, а й частково боки спідниці та спину. Для їхнього пошиття використовували два широкі полотнища – кожне завширшки близько 1,5 метра. Найбільш розкішно оздоблювали фартухи з білого полотна або тюлевої тканини: саме на них вишивка розгорталася на майже всій площині й завжди виконувалася білими нитками, створюючи витончені візерунки.
У теплу пору року жінки взували шнуровані чоботи на доволі високих підборах, які надавали елегантності силуету. Зимою ж переходили на високі шкіряні чоботи, схожі за фасоном до чоловічого взуття – практичні та зручні для холодної погоди.
Прикраси
І чоловіки, і жінки прикрашали себе срібними оздобами та намистом, які зазвичай замовляли у майстрів-ювелірів Кракова. Чоловічий образ доповнювали персні та запонки незвичної форми: вони нагадували маленькі келихи з великою намистиною на вершині та слугували застібками для сорочок на шиї (своєрідні попередники сучасних запонок).
Краків’янки прикрашали себе намистом з червоних коралів, яке мало кілька ниток. Найбільші намистини були оформлені у срібну фурнітуру. Досить популярними були персні з граната, які носили жінки.
Звісно національний костюм сьогодні носять не щодня, а одягають на національні свята, фольклорні фестивалі та інші культурні події. У ці моменти учасники з гордістю вбираються в традиційні строї, підкреслюючи свою належність до історії, культури й духовної спадщини предків. Таке вбрання стає не лише ознакою поваги до минулого, а й символом єдності, національної ідентичності та любові до рідного краю. Через вишивку, орнаменти, кольори й фасони люди передають давні смисли, родинні традиції й регіональні особливості, зберігаючи живий зв’язок між поколіннями.
У міжвоєнний час краківський стрій був визнаний національним, а для польської діаспори за кордоном він став символом глибокого зв’язку з рідною землею та культурною спадщиною.
Зараз часто можна побачити сучасні інтерпретації традиційних костюмів, де є поєднання класичних елементів із сучасними тенденціями.