Досить рідко в історії відбувалися події, коли король в ім’я любові до жінки готовий відмовитися від усього, що йому дорого, зокрема і престолу. Але саме так у XVI столітті трапилося в Кракові, коли правитель Сигізмунд Август був полонений красою чарівної Барбари Радзивілл. Бажання знаходитися завжди поруч із коханою було настільки велике, що стояло вище за батьківське слово, престиж країни та всенародну ненависть поляків до литовської аристократки. Докладніше про це читайте у матеріалі сайту krakowchanka.eu.
Красива та досвідчена
Сигізмунд Август був єдиним сином короля Сигізмунда Старого. Крім молодого спадкоємця, дружина Бона Сфорца Барі подарувала йому ще чотирьох дочок. Сім’я походила від династії Ягеллонів, тому для неї було дуже важливо зміцнитися у міжнародних зв’язках та вигідно одружити молодого наступника.
Однак у Сигізмунда були свої плани з цього приводу. Він був струнким, з міцною статурою та привабливою зовнішністю юнаком. Крім того, світлий розум і висока освіченість знайшли поєднання з м’яким і поступливим характером (досить рідкісне явище для монархів того періоду). Свої корективи в темперамент внесла південна кров, що тече в жилах – Сигізмунд дуже любив сексуальні втіхи в компанії молодих дівчат. Важливо підкреслити, що королевич надавав перевагу досвідченим супутницям, які могли дивувати в ліжку. На жаль, його перша дружина Єлизавета Австрійська (дочка короля Угорщини та Богемії) такими успіхами похвалитися не могла. А оскільки сексуальне життя для молодого монарха було одним із пріоритетів, він регулярно йшов у подружні зради. І ось у 1543 році, під час чергового такого вояжу, доля звела Сигізмунда з Барбарою Радзивілл.
Для майбутнього короля вона стала іконою ідеальної жінки: гарна, з вишуканими манерами і надзвичайно досвідчена в сексі (оскільки могла похвалитися зв’язками з великою кількістю коханців). Проте консервативне суспільство у Кракові сприйняло союз негативно. Такої думки була і сім’я Сигізмунда, переконуючи сина, що даний шлюб вигідний лише для литовської аристократки, але в їх династію накладе негативний відбиток.
Любовна казка з нещасливим кінцем
Після смерті в 1544 році Єлизавети (не виключено, що причиною стала шокуюча новина про чергову зраду чоловіка), Сигізмунд і Барбара таємно одружуються у Вільнюсі. Щойно про це стало відомо у королівській столиці Польщі, країну сколихнули численні масові протести. Ще більше градус народного хвилювання підвищився в 1548 році, коли вмирає Сигізмунд Старий і стає актуальним питання сходження на трон спадкоємця престолу. Поляки категорично не хотіли приймати представницю сімейства Радзівілів, називаючи такий союз великим репутаційним ударом для королівської династії.
Але Сигізмунд Август був непримиренний. Він не просто висловив плани нагородити свою кохану титулом королеви, а й холоднокровно проігнорував благання депутатів парламенту, які на колінах просили правителя розірвати цей шлюб. Коли стало відомо, що заради любові до Барбари майбутній король готовий зректися престолу, суспільство змирилося.
Урочиста коронація відбулася 15 грудня 1550 року у Кракові. Однак щастя правителів супроводжувало недовго – через півроку після цих подій Радзивілл тяжко захворіла. Історики трактують, що хворобою став рак шийки матки. Однак існує і така версія, що Барбара стала жертвою отруєння матері Сигізмунда.
Дівчина вмирала дуже довго. Прогресуюча хвороба призвела до гниття плоті, яка видавала смердючий запах. Ніхто не наважувався доглядати за нею, крім коханого, який до останнього подиху дружини вірив у її одужання. Дива не трапилася – 8 травня 1551 року Барбара померла на руках у короля.
Згідно із заповітом покійної, її поховали у Вільнюсі, оскільки зайти останній притулок у недружньому Кракові та не хотіла. До кінця своїх днів Сигізмунд носив чорні шати на згадку про жалобу за своєю любов’ю. І хоча в нього були інші сексуальні партнери, жодна з них не змогла замінити Барбару. Існує повір’я, що бажання хоча б ще кілька хвилин поговорити з коханою призвело короля до чаклуна Твардовського з проханням викликати дух покійної.
За своє життя Сигізмунд Август не мав спадкоємців, тому після смерті короля його престол передали сестрі Ганні Ягеллонській.
