У всі часи жінки надавали великого значення своєму зовнішньому вигляду не залежно від їх походження чи статусу.
Впродовж XVII-XVIII століть панувала справжня мода на показність та розкіш. Аби бути в центрі уваги потрібно було з’являтися на заходах у найвишуканішому та найстильнішому вбранні. Одяг був своєрідною візитівкою людини, який підкреслював матеріальний достаток, суспільний статус і витончений смак. Звісно, що уявлення про естетику в той час суттєво різнились від сучасних, адже переважна більшість образів вражала любов’ю до яскравих деталей, барвистістю, пише сайт krakowchanka.eu.
Статус тогочасних жінок
Існує думка, що представниці польської еліти у суспільстві мали вигідніші позиції, ніж жінки такого статусу за кордоном. Вважалося, що чоловіки сприймали їх не просто як супутниць, а як рівноправних партнерок. Вони не лише брали участь у суспільному житті, а й впливали на політичні процеси та керували великими маєтками.
Можливо польки з вищих суспільних верств і мали вигідніше становище, ніж, скажімо, німкені, однак у порівнянні з угорками, француженками чи англійками їхні можливості все ж не виглядали настільки привілейованими.
Більші привілеї у патріархальному суспільстві мали чоловіки, адже по чоловічій лінії передавались прізвища, герби, маєтки. Якщо у дворянина були сини й доньки, то нерухомість та землі отримували сини, а рухоме майно залишалось донькам. Якщо ж нерухомість все ж переходила для доньки, то фактичний контроль за маєтком здійснював чоловік спадкоємиці. Вибір чоловіка для доньки батьки здійснювали, керуючись насамперед міркуваннями вигоди та ділових інтересів. Тобто почуття дівчини до уваги не бралися. Жінкам було заборонено обіймати будь-які державні посади, брати участь у регіональних зборах.
Історичні джерела свідчать, що були шляхетні жінки, які виступали порадницями своїм чоловікам, зокрема й у справах політики. Водночас офіційно їхня роль залишалася обмеженою сферою домашнього господарства. Проте в історії Польщі було чимало відомих жінок, які були самодостатніми, багатими та впливовими. Вони володіли значними маєтками, брали активну участь у політичному житті, займались меценатством, підтримували мистецтво, освіту та релігійні установи.
Красиве обличчя – ознака доглянутості
Шляхетні краків’янки дуже дотримувалися стандартів тогочасної моди. Уявлення про естетику того часу передбачали насамперед чисту, світлу та гладеньку шкіру. Плями, веснянки, а тим паче небажане волосся на обличчі вважалися ознаками недоглянутості та активно приховувалися. Щоб мати ідеальний колір обличчя дами використовували різноманітні засоби – мазі, олії, пудри. Для виробництва таких засобів часто застосовували навіть шкідливі речовини, зокрема свинець і крейду. До Польщі мода на використання косметики потрапила з Італії та Франції.
Рукам приділялася не менша увага, адже вони також повинні були бути гладенькі та мати осяяний вигляд.
Наслідуючи парижанок, краків’янки у великій кількості наносили помаду. Такий яскравий акцент на губах був не лише елементом краси, а й своєрідним жестом самовираження, демонстрацією модних уподобань та соціального статусу. Такий макіяж мав привертати увагу й підкреслювати жіночність у стилі епохи.
Брови також прагнули різними способами зробити темнішими. А щічки краківські аристократки прикрашали мушками, які були декоративним елементом, що використовували для маскування недоліків шкіри. Зазвичай це був невеликий клаптик тканини – тафти, оксамиту, спеціального пластиру – який клеїли на обличчя, зону декольте чи плечі, імітуючи родимку. Ще на щічках дам обов’язково був присутній рум’янець.
Якщо говорити про волосся, то заради моди панянки старалися його висвітлити. Для цього використовували відвари ромашки, кмину, чистотілу тощо. А щоб позбутися сивини використовували сік шавлії. Коли модними були об’ємні зачіски – у волосся шпильками заколювали перуки. На початку XVII століття модним був високий лоб. Щоб бути у тренді жінки вдавалися до вискубування волосся. Загалом завжди в моді було довге волосся. Хоча польські шляхтянки також носили короткі зачіски.
Західноєвропейські тенденції
Для краківських аристократок іконами стилю виступали представниці королівської родини, які, своєю чергою, орієнтувалися на тогочасні західноєвропейські тенденції моди. Саме через них новітні стилі одягу, зачісок та аксесуарів проникали до аристократичного середовища, задаючи тон у виборі вбрання, манер та зовнішнього вигляду. Таким чином, мода ставала не лише віддзеркаленням соціального статусу, а й засобом культурного наслідування престижних зразків.
Найновіші французькі творіння були відомі польським жінкам не лише з ілюстрацій у журналах, а й з особистого досвіду – дружини та доньки найбагатших аристократичних родин часто подорожували за кордон, і Версальський палац вони відвідували частіше, ніж зали Варшавського замку.
Костюми XVIII століття виготовлялися з красивих тканин. Пані мали широкий вибір кольорів та величезне розмаїття текстур. Тканини для одягу виготовлялися в ремісничих майстернях та на промислових підприємствах.
Обов’язковими атрибутами жіночого гардероба краківської аристократки XVIII століття були: корсети, які формували силует, сукні з “рухливими хвостами”, елегантне віяло, халати, жакети з мереживними манжетами, верхній одяг з хутряною підкладкою, намиста з перлів або дорогоцінного каміння, мереживні чепчики, чудернацькі капелюхи.
Як тільки з’являлося щось новеньке, модниці одразу вносили корективи у своє вбрання або шили нове.
Вільний стиль
Під впливом модних тенденцій з Франції та Англії польки поступово почали надавати перевагу вільному стилю одягу. З часом у жіночому вбранні стало звичним оголення плечей, спини та зони декольте. Спочатку ці частини тіла ще прикривали шарфами або комірцями, проте така скромність швидко втратила актуальність.
Одним зі способів підкреслення жіночої привабливості того часу було виразне акцентування на зоні грудей. Глибокі вирізи на сукнях поєднувалися з тонкою талією, створюючи ефектний силует, який відразу впадав в око. Щоб досягти такої фігури використовували тугі корсети з китовими вусами або шнурівкою, які нещадно стягували тіло. Жінки, яких природа не наділила пишними формами, вдавалися до хитрощів – в потрібних місцях під сукнею завдяки спеціальним підкладкам вони додавали необхідного об’єму.
Вишукані пані ретельно добирали вбрання відповідно до часу доби та характеру події. До обіду, який зазвичай подавали між третьою і четвертою годиною дня, жінки з’являлися в урочистіших і більш формальних сукнях. А ближче до ночі, коли вечеря починалася близько десятої-одинадцятої години, вони змінювали одяг на ще елегантніший та зручніший для вечірніх заходів. Особливо популярними серед шляхетного товариства були театральні вистави, а також більш динамічні розваги – бали, костюмовані маскаради, які вирізнялися розкішшю та святковою атмосферою.
Центром польської моди була Варшава. На столичних вулицях у модному одязі було більше жінок ніж чоловіків.