Жінки – дивовижні істоти. Вони можуть бути тендітними й безпомічними, але у хвилину небезпеки перетворюються на залізних леді, яких неможливо зламати або зупинити. У кожній країні, місті, селі знайдуться тому приклади, і Краків – не виняток. У колах лікарів широко відоме ім’я медикині Ядвіги Бопре: фермерка, лікарка, капітан Армії Крайової. Але особливо вшановують її за створення першої школи пологів у Кракові, що зіграло величезну роль для розвитку медицини всієї країни, пише сайт krakowchanka.eu.
Дитинство та юність
Ядвіга народилася у жовтні 1902 року у Кракові, в родині лікаря Зигмунта Клеменсевича. І батько, і мати Ядвіга Сікорська були відомими медиками й громадськими діячами, тому не дивно, що дівчинка обрала такий же шлях. Хоча з дитинства захоплювалася написанням віршів, потім вирішила піти на аграрний факультет. Батьки дотримувалися прогресивних поглядів, подбали про належну освіту для доньки, з вибором професії не неволили.
Зигмунт Клеменсевич купив невеличкий маєток у Сиґнечові поблизу Велічки для Ядвіги, щоб вона потроху вчилася керувати господарством. Дівчина охоче взялася до справи, і дуже швидко з’ясувалося, що для керівництва треба мати гарні знання не лише з агрономії. Людей необхідно добре годувати та лікувати, а з останнім виникали проблеми. Ядвіга не розгубилася, організувала Гурток сільських жінок, ясла для дітей, бібліотеку з власних книжок. До неї йшли люди з усього села за допомогою, і вона нікому не відмовляла.
Навіть навчилася надавати першу допомогу, давала поради щодо перев’язок при пораненнях та лікування при застудах. Але швидко зрозуміла, що власних знань і допомоги батьків недостатньо, треба братися за навчання більш ретельно. Поштовхом до такого рішення став випадок. Поранений ножем чоловік дістався до її маєтку, але врятувати його Ядвіга не змогла. Тоді дівчина змінила рішення щодо майбутньої професії, закінчила медичний факультет в Ягеллонському університеті.
Варто згадати, що в цьому університеті навчалася її мати, і була однією з перших трьох дівчат на фармацевтичному факультеті. Бо вища освіта була доступною лише для чоловіків. Завдяки мужності та наполегливості Ядвіги Сікорської та її подруг, після того, як вони здобули дипломи, заклади вищої освіти країни визнали право всіх жінок на освіту і почали приймати їх на різні факультети.
Вдале заміжжя й подружнє життя
Коли Ядвізі виповнилося 19 років, вона познайомилася зі студентом сільськогосподарського факультету Феліксом Бопре. Через рік вони одружилися, народилася донька Єва, згодом – син Єжи. В перші роки шлюбу молоді жили в Сигнечові. Великих доходів з маєтку не було, тому власниця влаштувала у садибі літній пансіонат для матерів з дітьми. Продовжувала опікуватися Гуртком сільських жінок, відкрила кулінарні курси. У 1929 році, коли виникло рішення здобути медичну освіту, родина перебралася до Кракова. Старші діти пішли до школи, а мати вступила до університету. У 1938 році здобула диплом, спеціальність обрала складну – гінекологію та акушерство. Дипломну роботу писала про статеві гормони.
Інтернатуру проходила у гінекологічному відділенні Лікарні імені Габріеля Нарутовича. Уповні віддавалася роботі. Через багато років її донька Єва писала в мемуарах, що це був щасливий період у маминому житті. У тому ж 1938 році пані Ядвіга здобула ступінь доктора наук. Але спокійне та налагоджене життя обірвала Друга світова війна, у вересні 1939 року гітлерівська Німеччина напала на Польщу.
Нелегкі випробування війни
У вересні 1939 року Ядвіга разом із батьком влаштувалася до шпиталю Польського Червоного Хреста, який тоді розташовувався у Кракові по вулиці Скарбова. У роки окупації Кракова вони таємно лікували поранених польських офіцерів, допомагали їм вибратися з міста. У перші місяці війни заарештували чоловіка Ядвіги – Фелікса, згодом стало відомо, що він загинув у 1942 році в Освенцимі. Майже водночас з арештом чоловіка помер брат Ядвіги Юрек. Як писала вона у спогадах, саме тоді і втратила весь страх. Серце випалювала ненависть до ворогів, які захопили її країну.
У січні 1940 року Ядвіга Бопре стала учасницею Союзу відбудови РП та вступила до Армії Крайової. Псевдонімом обрала прізвище мами – Сікорська. Коли у 1942 році дізналася про смерть чоловіка, перебралася до Варшави, де стала працювати у відділі зв’язку “Огари” штабу Армії Крайової. Підтримувала конспіративний зв’язок, сама керувала групою з кількох десятків зв’язкових. Бойові друзі знали її під псевдонімом Малина.
Сміливість і відвага все долають
Коли почалося Варшавське повстання, Ядвіга Бопре взяла найактивнішу участь. Досвідчена медикиня, вона взяла опіку над важко пораненим у перші дні боїв начальником штабу Армії Крайової, генералом Тадеушем Пелчинським. Про ці події згодом розповідала онукам, що не було страху ні перед кулями, ні перед нацистами. Учасників повстання гітлерівці відправили до таборів для військовополонених у Ламсдорфі та Цайтхайні, але й там мужня жінка примудрялася лікувати поранених. Заслуги Ядвіги Бопре були відзначені 2 Хрестами Доблесті, 4 армійськими медалями та Лицарським хрестом Ордена Відродження Польщі.
Зусилля для народження у Польщі здорових дітей
Після війни пані Ядвіга повернулася до Кракова, з 1945 до 1953 року працювала в шпиталі. Потім перейшла до лікарні у Новій Гуті, де заснувала одну з перших пологових шкіл у Польщі та пологове відділення. Сама казала, що хоче вже мати справу із новонародженими, а не вмираючими. Лікарка знаходила час відвідувати жінок у готелях для робітниць, бо вони соромилися йти до лікарні. Розповідала про тонкощі материнства і статевого життя, читала лекції, вчила правильній гігієні.
У Новій Гуті тоді не було лікарні, і жінки народжували вдома з акушерками або в маленькому пологовому відділенні, яке розташувалося у житловому будинку у Вілловому районі. Довезти до Кракова було нереально через жахливі дороги. У місті навіть трамвая не було, він з’явився лише у 1952 році. Пані Ядвіга почала просувати ідею безболісних пологів не завдяки лікам, а за допомогою правильної поведінки жінки під час процесу. Її позицію не сприйняли на той час лікарі Польщі, але смілива медикиня не здавалася.
Випустила декілька наукових праць, присвячених темам материнства і правильного статевого життя. Велику увагу приділяла такому аспекту, як комфорт жінки під час пологів. У школі пологів Бопре вчили ще й післяродовій гімнастиці, догляду за немовлятами. Поступово все більше польок приходило до її закладу. У 1950 роках пологове відділення, яким керувала пані Ядвіга, увійшло до складу новозбудованої лікарні Жеромського. А допологову школу перенесли в центр Кракова, лікарня, де її розмістили, носить ім’я Ядвіги Бопре.
Все життя – в медицині
У 1960 роках пані Бопре розпочала приватну діяльність, взялася за лікування безпліддя і дуже успішно. Доклала чимало зусиль, аби полегшити життя молодим мамам: створила у Кракові молочну кухню, кейтерингову службу з дитячими стравами, які пакували в крихітні баночки. Залишила чимало публікацій про материнство, повноцінне статеве життя, грамотне запобігання вагітності. Робила все можливе, аби жінки могли народжувати здорових діточок без страху та болю.
До останніх днів зберігала активність та бадьорість, хоча й досить часто хворіла. Давалися взнаки страшні випробування війни. Онука Ядвіги Бопре – Анна Арлет Катажина Кобилярчик згадувала, що бабуся була незвичайною жінкою. Завжди залишалася леді: ходила тільки у гарних, індивідуально пошитих сукнях, якісному взутті, здебільшого в рукавичках. Відкрита до людей, з гарним почуттям гумору, багато подорожувала, вибиралася на різні медичні конгреси та зустрічі. Підтримувала ділове листування з медиками майже всього світу. Незламна пані пішла з життя у 1984 році, залишивши по собі добру пам’ять та цінні наукові праці. Крім лікарні у Кракові, її ім’я носить також школа у сімейному маєтку в Сиґнечові.
Джерела: