Королівська столиця Польщі на початку ХІХ століття була центром європейських розваг. Основне дозвілля в місті Крака тим чи інакшим чином було пов’язане з пияцтвом або обжерливістю. Однак аристократія, що мала можливість виїжджати за межі країни та спостерігати сучасні тенденції, почерпнула собі ідею організовувати заходи з танцями до світанку. Докладніше про це читайте у матеріалі сайту krakowchanka.eu.
Засіб від нудьги
Бал без перебільшення можна назвати аристократичною дискотекою. Це був єдиний у своєму роді захід, що збирав під одним дахом весь цвіт Кракова, і давав можливість танцювати аж до світанку, як і у багатьох інших містах Польщі. З особливою відповідальністю до балів готувалися дівчата. Окремі представниці прекрасної статі могли навіть сидіти на жорсткій дієті, щоб одягнути сукню з корсетом, і граціозно хизуватися перед кавалерами: високопосадовцями, військовими різних рангів, відомими у місті художниками, поетами, літераторами.
За своєю організацією бали ділилися на три категорії: благодійні, державні та приватні. Перший ставив за ціль можливість залучення потрібних людей у одну компанію, щоб виконати якусь важливу місію, як, наприклад, вечір з ініціативи княгині Марцелини Чарторийскої. Захід у 1875 році проходив з метою пожертвувань на будівництво дитячої лікарні у номері готелю «Саски».
Державні бали проводилися під егідою президента Юзефа Дітля, який дуже шанував подібні дійства. Один із таких відбувся 15 лютого 1868 року і зібрав у центрі Ринкової площі близько 1000 осіб: заслужених містом гостей, аристократів, промисловців, купців, вчених, буржуазії. Пощастило вклинитися серед вищого суспільства в цей день і великій кількості простих городян, оскільки це свято мало загальноміське значення. Вражала присутніх та організація фуршету. У залах міської ради був встановлений холодний буфет з великою кількістю найкращих вин, солодощів та фруктів.
Але більший розмах вражав на приватних балах, організованих заможними особами Кракова. Один із прикладів – свято з нагоди ювілею відомого польського письменника Юзефа Крашевського. За описом місцевої преси, подія збіглася з урочистим оновленням Суконних лав. 4 жовтня 1879 зал зібрав за столами, розставлених у три ряди, близько 800 іноземних гостей. З цієї нагоди було підготовлено 366 пляшок шампанського, 244 пляшки вина Ofner та 200 пляшок угорського білого вина. З Відня привезли 150 кг риби та купили 900 булочок. Увагу гостей привернули кондитери з Варшави, які надіслали бісквітний торт із повидлом діаметром понад 1,5 м, прикрашений бюстом Крашевського із цукру в натуральну величину.
Обов’язкові заходи
Крім шику та помпезності, обов’язковими заходами кожного балу вважалися танці. Традиційно все починалося з полонезу під музику Шопена. Однак найефективнішим проявом діяльності і витонченості була мазурка, до якої доходили лише після опівночі. Серед молоді були популярними оберек і краков’як. Користувалися попитом і більш спокійніші, меланхолійніші танці – котильйон, контрданс, вальс, зексер, бостон.
Існував і певний дрес-код. Для чоловіків – обов’язково фрак з циліндром, для жінок – сукні, бажано короткі із заниженою талією, що давало свободу рухам як у повільних, так і ритмічних танцях.
Захід моди на проведення балів ознаменувався першою половиною XX століття. Свої корективи у цей процес внесла Перша світова війна та економічна криза. Такий період не був вкрай підходящим для проведення різноманітних веселощів і розваг, тому якщо бали і організовувалися, то швидше за все як виняток або всупереч усьому.
